Цьогорічний обласний журналістський фестиваль «Осінні зерна» – ювілейний, десятий. Нинішня наша дорога пролягла ближче до берегів Дніпра, в село Успенку колишнього Онуфріївського, а нині Олександрійського району. У цьому краю відбулися перші «Осінні зерна».
Нині вони особливі – з присмаком війни. Староста села Тетяна Плітка та й частина її односельців – члени тероборони. Біля сільської школи – десятки велосипедів. І дорослих, і підліткових, і зовсім маленьких. Це школа готується до туристично-краєзнавчого велопробігу «Ми за мир у вільній країні». Його організовує редакція газети «Придніпров’я», такі велопробіги вже відбулися у селах Куцеволівці, Деріївці. Важко уявити, як редакторка газети Руслана Сорока за нинішніх умов, коли кількість працівників редакції максимально скорочена, знаходить можливість ще й організовувати такі масові заходи.
…Ви помітили, що атмосфера у сільській школі дещо відрізняється від міських? Тут немає такого різкого поділу між старшими і молодшими, всі відчувають себе однією спільнотою. Так і вирушають у велопробіг. Він пролягає по рідному селу із відвідуванням родин воїнів-захисників. Цікава зупинка на садибі заслуженого тренера України Миколи Івановича Понурка. Його хата – ніби своєрідний музей. Піч розмальована у стилі Петриківського розпису, солом’яний бриль, одяг, витканий, як у давнину, з натуральних конопель, вишиті сорочки.
Далі велопробіг зупиняється біля сільського стадіону, де нас зустрічає шкільний ансамбль «Єноти» (ми разом – на фото). Підлітки не лише співають для односельців, вони таким чином збирають гроші і для ЗСУ. Взагалі тут усе проникнуте патріотичним духом, і дорослі, і малі безмежно вірять в Україну і перемогу. Учні 4-го класу подарували нам синьо-жовті янголята, зроблені з молитвою за наших воїнів. Важко стримати сльози… Є тут і сади Перемоги. В Успенці за новою технологією вирощують полуниці.
Навчаються діти, а у школі 95 учнів, очно. Для цього довелося дуже серйозно потрудитися вчителям та батькам, аби довести колись закіптюжений вугіллям підвал до того симпатичного вигляду, який він має зараз. Директор школи Арміне Малумян розповіла, скільки праці довелося вкласти, як вчителі білили і розмальовували колись закіптюжені стіни.
Завершився велопробіг на березі Дніпровської заплави змаганням дівчачих та хлопчачих волейбольних команд на нещодавно відкритому тут спортивному майданчику. Був і смачнючий куліш, компоти та інші пригощання, зварені господинею-воїном Тетяною Пліткою та її помічницями.
…Познайомились ми і з фермерським господарством Олександра Шиби. На березі заплави він створив райський куточок: великий сад, який у цю вересневу пору якраз скидав у росяну траву здорові червонобокі яблука, трояндові клумби, виноградник, копанка із живою рибою, рибозавод, теплиці із різноманітними овочами. Поряд Олександр Якович зводить мисливський будиночок для майбутніх туристів. Серед заплави – невеличкий острівець, де фермер теж посадив фруктові дерева, але не вгледів і їх понищили бобри, яких тут багато. Фермер розповідає про це без жалю чи злості на тварин, він планує і наступного року висадити там дерева. Просто треба буде їх вчасно захистити. «Бо бобри тут живуть, а ми у них в гостях», – каже він.
…Світ побачив нашу сміливість і рішучість захищати рідну землю. Але усіх президентів планети слід привезти в українське село, щоб вони відчули нашу гармонію з природою, прагнення і утвердження краси, щирість і щедрість, доброту і людяність. І ми ще усім цим здивуємо світ.
Світлана Орел