Такого ніхто не очікував. У розпал російсько-української війни у росії вийшла друком книга Юрія Горліса-Горського «Холодний яр». Це не просто яскрава розповідь про криваву боротьбу наших земляків проти тих же російсько-більшовицьких окупантів сто років тому, це – книга-символ, книга-знак.
Варто лише згадати, що саме «Холодний яр», вперше виданий на теренах Західної України, був своєрідною енциклопедією національно-визвольної боротьби, грунтом і джерелом пробудження національної свідомості у Центрі і на Сході України під час Другої світової війни, коли тисячі українців, уже вражені червоною пропагандою, під впливом твору Юрія Горліса-Горського поверталися до національного усвідомлення і ставали у лави тих, хто намагався у протистоянні двох диктаторів-упирів Гітлера і Сталіна вирвати державність України. У справах репресованих післявоєнного часу, які зберігаються у державному архіві нашої області, серед звинувачень часом значиться: «Читав «Холодний яр». Тоді це було дуже серйозною обставиною, через яку багатьох позбавили реабілітації, що її масово проводили після смерті Сталіна. А це означало, що тоді ще живі люди могли повернутися до активного соціального життя, врешті отримати пенсію. Більшість таких реабілітовані вже у незалежній Україні. Майже всі посмертно.
Книгу переклав російською харківський історик Сергій Лунін, схоже, добрий знайомий нашого Юрія Митрофаненка. Очевидно, це було зроблено ще до початку широкомасштабних бойових дій. Ясна річ, «Холодний яр» не міг би вийти в росії без відповідного коментаря – вступну статтю написав російський історик Олександр Шубін і вона, як і слід очікувати, має проімперський акцент.
Навряд чи видання книги помітили б у нашому краї, якби не той же Юрій Митрофаненко. Його повідомлення у ФБ про презентацію книги нині, на відміну від попередніх часів, викликало не хвилю схвалення і підтримки, а обурення і навіть прямих вимог не проводити презентацію видання, у якому нашу національну визвольну боротьбу називають громадянською війною.
Але Юрій, відомий прихильник хайпу, її таки провів, назвавши захід інтелектуальною провокацією. Можливо, цього разу він переконався, що відкидати і перекреслювати видання тільки тому, що там текст чи частина тексту російською, ознака примітивного мислення.
Як би там не було, а видання в росії «Холодного яру» нам на руку. Це одна з крапель тієї контрпропаганди, яку ми ведемо поки що слабувато. Особливо щодо російської молоді, яка мала б стати основною рушійною силою повалення путінського режиму.
Ясна річ, зауважив Юрій Митрофаненко, це не значить, що росіяни прочитають та одразу змінять ставлення до українців, більше того, вони можуть почати нас ще більше ненавидіти, переконавшись наскільки затято ми боремось за свою свободу.
Світлана Орел