Останнім часом в загальноукраїнській і обласній пресі з’явилося беагато публікацій про відродження театру ім.Кропивницького, його нове обличчя, вдале поєднання традиційних і сучасних класичних драматичних форм та інше. А це завдання ще те!
За словами уже колишнього в.о. головрежа, театр ніби має стати на інноваційні рейки, отримати нове дихання. Зокрема Євген Лавренчук зазначив, що одною із концепцій театру корифеїв стане їхнє повернення до глядача. «Це буде не лише класичне розуміння роботи з корифеями, але й напрямок – корифеї серед нас». Журналісти з київських видань відзначили, що чим більше таких реперних точок буде з’являтися на театральній мапі України, тим більше приводів говорити про сучасний контекст українського театру та про його європейський вектор розвитку. Такими, на думку Лавренчука, були вистави «Марко Лукич», «Перед волею», «Гра Корифеїв, або Герой Західного світу».
Нещодавно, напередодні дати постання першого професійного українського театру, випала нагода завітати на прем’єру. Чекала чогось незвичайного, нестандартного, особливого…
Того вечора показували виставу «Бракований рай». Автор сценарію Сергій Марен, нині працює в Дніпровському театрі драми і комедії, режисер – кропивничанка Олена Горбунова. Вистава у стилі комедії. Розповідає про літнього чоловіка Івана Івановича, якому привиділося, що він помер і потрапив… до раю. Проте замість Вергілія, Мікелянджела, Єйнштейна, рідного батька, з якими він мріяв поспілкуватися, бо ті перебували у пеклі, зустрів чотирьох жінок – маму, дружину, коханку і тещу. Оточений жіночою турботою і піклуванням, Іван, який перетворився на молодого хлопця, не одразу помітив, що з цим раєм щось не так. Він якийсь зовсім не божественний, а бракований. Вихід один – втікати до пекла.
Прийом кардинальної зміни оточення не новий для театру. На нашій сцені свого часу здобула популярність постановка, на жаль, покійного Валерія Дейнекіна «Жага екстриму», де герой теж потрапляє у кардинально інші обставини життя. Але там ці зміни вияскравлюють серйозні соціальні зрушення, психологічні особливості сприйняття болю і радощів. І не дивно – Анатролій Крим – професійний драматург, п’єси якого ставлять у багатьох країнах світу.
Отже, у новій прем’єрі кропивничан – легкий необтяжливий сюжет, гарні (зовні), а також талановиті молоді актори, стильні костюми, сучасні танці, бурхливі емоції та приємно проведений час! І ніякого натяку на інновації й переосмислення. Чому так?
Можливо, керівництво театру вирішило, що окремі вистави мають бути суто розважальними, на які ходили б просто відпочити? А як же задекларовані критерії і стандарти? Бо від «Бракованого раю» не так далеко до бракованого театру…
Ольга Кизименко
