Є люди, які залишають помітний слід скрізь, де б вони не побували. До таких належить недавній ювіляр – Володимир Олександрович Горпинич, який народився в селі Варварівка на Гуляйпільщині 26 листопада 1927 року, а в історію української науки увійшов доктором філологічних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком АН ВШ України.
Хоч його викладацькі стежки стелилися далеко від центру України – від Глухова до Миколаєва, а потім до Запоріжжя та Полтави, але в історії Центральноукраїнського державного університету він упродовж 15 років залишався і залишається донині талановитим організатором науки, безцінним джерелом мовознавчих ідей, організатором конференцій і семінарів, керівником знаної науково-дослідної лабораторії, науковим консультантом більше десятка аспірантів і здобувачів, більшість з яких працюють у Кропивницькому й зараз.
На час появи у нашому місті Володимир Олександрович уже був знаним і шанованим мовознавцем, який вів активну наукову й громадську діяльність: член Національної ради з географічних назв при Кабінеті Міністрів України, Національної ономастичної комісії НАН України, Української національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, Спеціалізованої ради для захисту докторських дисертацій у Дніпропетровському університеті.
Пам’ятаю, як він вперше відчинив двері нашої кафедри: вдумливий прискіпливий погляд, русява чубрина, елегантний костюм. Потім ми зустрічалися сотні разів, але відчуття якоїсь особливості цієї людини залишилось до сьогодні. Ми були свідками, як народжувались підручники й посібники для вишів і педучилищ, як писався російсько-український орфоепічний словник і словник відтопонімних прикметників та назв жителів України. І водночас він своїм прикладом змушував активно працювати в науці викладацьку молодь, залучаючи її до роботи в товаристві молодих учених, в науковому семінарі з актуальних проблем мовознавства. Як ми хвилювалися, коли репрезентували частини дисертацій, коли виступали з першими науковими доповідями чи брали участь у спровокованих професором наукових дискусіях!
Володимир Олександрович мав тонке наукове чуття: багато працював над унормуванням власне українських назв жителів і форм прикметників від наших топонімів, намагався актуалізувати наукові проєкти, які мають прикладне значення. Це ним було оформлено комплексну тему нашого кафедрального дослідження «Актуальні проблеми лексикології і граматики української мови», яка й зараз розробляється кропивницькими науковцями.
В.О.Горпинич уже понад чверть століття працює і живе в Дніпрі, уже його талановиті учні мають свої наукові школи, але посіяне ним у нашому степовому краї – живе й невмируще. 95 – гарно! Через 5 років – круглий ювілей!
Ольга Крижанівська