29 квітня у Козачій бухті Севастополя, ймовірно, після удару безпілотника, спалахнув резервуар з паливом. Пожежу не вдалося відразу загасити. Площа пожежі становить близько тисячі квадратних метрів, їй присвоєний найвищий рівень складності.
105 років тому, 29 квітня 1918 року о 16 годині, згідно з наказом Морського Відомства в Севастополі на усіх кораблях Чорноморського Флоту було піднято українські синьо-жовті прапори. Тоді це були полотнища стягів у національних барвах, і лише майже через рік, 3 січня 1919 року, наказом по Морському Відомству були затверджені форма і поєднання кольорів українського морського прапора.
Пам’ятні блоки, присвячені піднесенню українських державних прапорів на кораблях Чорноморського флоту були видані Підпільною поштою України у 1951, 1953 та 1954 роках на честь 33– та 35– та 40-річчя події. Проєкти блоків запропонував Любомир Рихтицький, засновник ППУ.
Що ж зображено на марках? На блоці 1951 року – 4 прапори: військового флоту, морського міністра, командувача Чорноморського флоту та генерального консула України. Відповідно, блок складається із чотирьох різних марок номіналом 100 шагів кожна. Над ними зазначені дати: «1918-29.IV.1951». Вздовж периметру блоку написи українською, англійською та німецькою мовами: «Вітай Чорне море!», «Вільна Україна це мир над Чорним морем!», «Free Ukraine – peace on the Black sea», «Die freie Ukraine – frieden am Schwarzen Meer».
Сюжет першої марки з блоку 1953 року номіналом 5 шагів пов'язаний з Нептуном, богом моря, який мав підтвердити, що Україна – морська держава. На другій марці номіналом 10 шагів – малюнок давньоукраїнського військового човна, взятий з писемної пам'ятки про житіє Бориса і Гліба і доповнений вертикальним орнаментом. Любомир Рихтицький цим самим акцентував увагу на тому, що історія українського Чорноморського флоту розпочинається принаймні з IX століття і це підтверджується джерелами.
Одна із марок блоку репрезентує обриси вітрильника вікінгів (30 шагів). Він відтворений за роботою українського митця Білинського, виконаного у техніці лінориту. Варяги справили певний вплив на покращення та подальший розвиток мореплавства на Русі. Є інформація про перебування варягів на місці майбутньої Запорозької Січі.
Періоду Козаччини, позначеному формуванням України як національної держави, її виходом на арену світової історії, присвячено наступні кілька марок. Четверта та п'ята марки ППУ представляють флот козацьких чайок за рисунком Боплана (номінал 20) та козацьку чайку за рисунком Івасюка, (номінал 25). Боєздатність човнів запорожців була значною і давала змогу вести успішні воєнні дії у Чорному й Азовському морях. Карта, на якій позначений цей регіон, зображена на окремій марці меморіального випуску (номінал 15).
Восьма марка з пам'ятної серії ППУ представляє лінкор-дредноут «Воля» (40 шагів), якому судилася складна доля – на ньому майоріло п'ять прапорів різних держав та чотири рази мінялася назва човна.
Цікаві дослідження історії підняття прапора України на кораблях Чорноморського флоту оприлюднила історикиня зі Львова, наукова співробітниця Національного музею імені Андрія Шептицького Тетяна Денисова: «29 квітня 1918 р. віце-адмірал Михайло Саблін, який незадовго до цього погодився прийняти посаду командувача, офіційно оголосив весь Чорноморський флот українським. Він надіслав до Києва телеграму, в якій заявив про перехід Чорноморського флоту під юрисдикцію УНР. Того дня о шістнадцятій годині за сигналом з флагманського корабля «Георгій Побєдоносєц» на човнах та установах Чорноморського флоту були підняті синьо-жовті прапори».
Саме цій важливій історичній події присвячений сюжет сьомої марки ППУ (номінал 35). На тлі карти чорноморсько-азовського регіону зображений дредноут «Воля», українські національний та військовий прапори. Для історичного увічнення пам'яті утворення українського військово-морського флоту, у квітні 1919 р. морське міністерство постановило вважати 29 квітня як «День Свята Українського Державного Флоту» та святом Українського Моря.
Цікава остання марка випуску 1953 року (номіналом 70) – тут представлено шість прапорів чорноморських країн і серед них немає російського). Зверніть увагу – зліва: Україна, Туреччина, Грузія, праворуч: Всевелике Військо Донське, Болгарія та Румунія. З цими державами Україною були встановлені дипломатичні стосунки.
На думку львівської історикині Тетяни Денисової, відсутність прапора більшовицької РСФРР пов’язана із важливим для науковців документом – картою України, виданою відомою картографічною фірмою «Фрайтаг і Берндт» у Відні. Як вважають фахівці, це оригінал історичної карти Української Держави часів гетьмана Павла Скоропадського – станом приблизно на вересень-жовтень 1918 р. Карта була недоступною для професійних дослідників, бо зображувала лінію українського кордону зовсім інакше, ніж її подавала радянська пропаганда.
На карті Крим позначено як українську територію, і це є ще одним спростуванням брехливого твердження російської влади про Крим, як нібито дарунок Хрущова Україні у 1954 р.
У Каталозі випусків ППУ про події 29 квітня 1918 року згадується наступне: «Початків самоорганізації національно свідомих моряків українців треба шукати ще до 1905 р., коли в Севастополі постав гурток “Кобзар”, до складу якого переважно входили старшини царського флоту. Цей гурток у квітні 1917 року організував Раду Української Чорноморської Громади, яка розпочала українізацію матросів та старшин. Ця праця полегшувалась тим, що понад 75 % військових моряків були українцями. До кінця квітня майже всі кораблі Чорноморського флоту і сухопутні частини Севастопольської фортеці мали українські корабельні ради чи гуртки. У липні 1917 року міноносець “Завидний” першим підняв національний прапор, і вже до листопада значна кількість кораблів та портів Чорного моря були під національною символікою. Нарешті в Києві прийшло усвідомлення необхідності фахового підходу до вирішення питань флоту і 22 грудня 1917 року було сформовано Українське Генеральне Морське Секретарство (тобто міністерство), яке у березні 1918 року перейменовано на Українське Морське Міністерство. А вже через два дні – 24 грудня найбільший лінійний корабель велетень – дредноут “Воля” підніс український прапор».
Проте ситуація не була настільки однозначною. Свою активну агітаційну роботу провадили більшовики, анархісти, російські шовіністи і не дивно, що одного дня корабель міг ходити під українським прапором, наступного – під червоним, а ще іншого – під чорним. Такій ситуації сприяла також невиразність позиції Центральної Ради і її нерозуміння важливості розбудови власного національного флоту.
І все ж 14 січня 1918 року Центральна Рада прийняла “Тимчасовий закон про флот УНР”, який оголошено лише 13 березня. Виконуючи цей закон, флагманський лінійний корабель “Георгій Побідоносець” підняв першим, а за ним усі інші кораблі Чорноморського флоту українські національні прапори. Таким чином Україна відзначила остаточне оформлення власного національного Чорноморського флоту.
Сергій Якунін
