Такий висновок зробив краєзнавець з містечка Мала Виска Сергій Сіренко, працюючи над інформаційним буклетом «Зоряний шлях українського генія», присвяченого одному з головних теоретиків світової космонавтики Юрію Кондратюку, 125-річчя якого відзначається 9 червня.
Доля розпорядилася так, що на початку двадцятого століття Юрій Кондратюк кілька років жив і працював у містечку Мала Виска. Цей український самородок (через тодішні життєві обставини мав лише гімназійну освіту), працюючи на різних технічних посадах у місцевому паровому млині, а пізніше – на цукровому заводі, не припиняв своєї наукової роботи. І, можливо, і у Малій Висці теж народжувалися сторінки математичних розрахунків польоту космічного корабля на Місяць, здійснені ним ще за пів століття до старту американського «Аполлона».
Він розробляв основні проблеми космонавтики, космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів, які виклав у праці "Тим, хто буде читати, щоб будувати" (1918-1919 рр.). У праці "Завоювання міжпланетних просторів" (1929 р.) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступінчатих ракет... Розглянув проблеми створення проміжних міжпланетних баз, ідею використання гравітаційного поля небесних тіл для розв'язання цих проблем. Видатну знахідку Ю. В. Кондратюка – засіб досягнення поверхні космічних тіл, насамперед Місяця і Марса, – було застосовано у проекті "Аполлон", у конструкції американського місячного модуля.
Олександр Шаргей (справжнє ім’я Юрія Кондратюка) зблизився з родиною Лашинських, глава якої працював директором парового млина у Малій Висці. Збереглося чимало спогадів про їхні стосунки, як і про перебування науковця (його праця «Завоювання міжзоряних просторів» становить непересічну наукову цінність) у невеликому провінційному містечку на берегах річки Вись, одна з вулиць якого тепер носить ім’я Юрія Кондратюка. Встановлено також меморіальну дошку.
Залишилися спогади тих, хто знав Юрія Кондратюка. «То був високий чубатий юнак, веселий, товаристський... Дарма, що після тифу, а все в роботі, все було, щось мудрує, вигадує, і руки мав золоті... Взагалі, все матеріальне він мав за ніщо, побут власний для нього нічогісінько не важив... Зате в чому-небудь посприяти іншій людині, хай і малознайомій, чимось зарадити їй, о, тут механік наш давав волю своїй винахідливості... Одне слово, то людина, видно, була з рідкісних, одержимих натур – самий дух невситимості грав у ньому, дух постійних, вічних шукань... Видно, що вмів радіти життю, наповнено жив, хоча і вкрай невибагливо...".
Тож недарма О. Т. Гончар назвав Ю. Кондратюка генієм в обмотках.
За своє життя ця геніальна людина не встигла здобути ні визнання, ні нагород у себе на Батьківщині. Проте, як першому, хто запропонував створити станцію-супутник Місяця і чиєю ідеєю скористались американські вчені при польоті перших астронавтів на Місяць, Юрію Кондратюку на космодромі мису Канаверал вдячні американці спорудили пам'ятник. Можливо, колись це буде зроблено і в нас, в Україні. А поки що ім'ям Кондратюка названо трасу, по якій перша людина висадилася на Місяць, і кратер на зворотному боці Місяця.
Світлана Орел