Рано-вранці 11 грудня згоріла будівля церкви парафії Святителя МиколаяЧудотворця ПЦУ с. Бірки.
Про пожежу на Службу порятунку повідомили о 05.16. «О 6:30 пожежу локалізовано та о 9:29 – ліквідовано. На гасіння пожежі залучались 13 чоловік особового складу та три одиниці техніки 29-ї пожежно-рятувальної частини смт Олександрівка», – так повідомили рятувальники.
З їхніх слів, стара дерев’яна церква, що є пам’яткою архітектури, палала, мов той сірник.
Ця неприємна новина миттєво облетіла не лише Бірки, а й всю Олександрівщину. І нікого не залишила байдужим. Все змішалося до купи – біль, гнів і запитання «Хто посмів підпалити?!», «Чому підпалили?!»
Такі запитання з’явилися не на порожньому місці. Спеціалісти, оглянувши згарище, дійшли висновку, що про зіпсовану електропроводку мова не йде, а ось підпал – цілком ймовірна причина займання будівлі. І вже наступного дня речниця поліції області Віталіна Бевзенко повідомила, що на місці події продовжують роботу працівники поліції та рятувальники, за фактом пригоди розпочато кримінальне провадження за ч.2 ст. 194 Кримінального кодексу України (Умисне знищення або пошкодження майна).
Що втратила Олександрівщина? Жителі в більшості сходяться на думці, що частинку душі! Бо Бірківська церква для багатьох-багатьох поколінь була своєрідним і оберегом, і талісманом, вона стала візитівкою Олександрівської громади. Скільки людей тут прийняли хрещення, скільки стали під вівтар, а скільки молебень прозвучало… Ми з чоловіком тут також вінчалися більш ніж тридцять років тому! І постійно – коли приїздили до нас в гості родичі чи знайомі з Києва або інших міст і ми хотіли їх чимось приємно вразити – везли у Бірківську церкву. Коли ж гостювали друзі з-за кордону і ми хотіли їм показати щось оригінальне у нашому, українському, краї – дорога пролягала також у це мальовниче село до такої безцінної пам’ятки.ятки архіЗі слів нинішнього керівника Олександрівського краєзнавчого музею Василя Білошапки, дерев’яний Свято-Миколаївський храм побудовано у 1858 році. Він цитує відомого краєзнавця Лаврентія Похилевича: «Церква дерев’яна в ім’я Святителя Миколая до 1858 року знаходилася на галявині, вкритій сипучим піском, і через цю незручність того ж року була перенесена на нинішнє місце. За штатами знаходиться в 5-му класі; землі має 45 десятин. Про колишню церкву відомо, що вона була побудована 1737 року на місці ще давнішої. Між мешканцями села існує переказ, що на піщаних кучугурах, де й дотепер вгадуються ознаки жител, існувало колись місто, в якому було аж сім церков. Та в перше нашестя татар вони були спалені. Тільки найближча до річки церква, на тому місці, де стояв розібраний у 1858 році храм, збереглася після татарського спустошення».
Василь Білошапка зазначає, що про давність цієї церкви свідчить й той факт, що священником тут був Антоній Саперович, рукоположений у Молдові, можливо, у XVII ст., коли Бірками володів гетьман Богдан Хмельницький. Сам гетьман міг привезти того священника з Молдови або його син Юрій, якого у 1670-х роках турки називали «князь Молдавії і гетьман Війська Запорозького».
А одним з найдавніших документів, де міститься опис храму в Бірках, є візитація окремих церков південної Київщини 1726 р., що знайшла своє місце в найстарішій серед відомих книг збірки єпископських візитацій книзі під заголовком «Visitatio Generalis Eccleziarum Dioece: Leopoliens, Halisien: et Camenecens: per Podoliamet Ukrain: inPalatin: Braclaviens: abanno 1726 adann: 1733. Tom 1». Виявлена Іваном Крип’якевичем і частково опублікована мовою оригіналу в т. 151 Записок НТШ за 1931 рік, візитація проливає світло на процес відродження православних церков після спустошення краю внаслідок чигиринських походів 1677-1678 рр. Візитація у 1930-х роках зберігалась у колекціях Національного музею у Львові. Розділ, де описана церква, має назву «Revizia Namiesnictwa Smilanskiegoprezeznas Komissarzow Duchownychnarewizieod Je-o Mci Oyca Eppa Lwowskiego Duchownego w kozdey Cercwiexpedyowana Tegozroku y nateyrewizuey Namiesnictwo Czeherynskieopisalosie." Документ з’явився у зв’язку знамаганнями уніатів перебрати юрисдикцію над храмами Чигиринщини. 1700 року львівський владика Шумлянський отримав унію і під його юрисдикцію перейшли Поділля й Брацлавщина як частина львівського єпископства. З Поділля уніати спробували опанувати й Київщиною, аж до Дніпра. Та ці намагання зустріли опір місцевих священників.
1925 року, як свідчать «Анкетні листи обслідування та описматеріалів архівних частин церков Олександрівського району», у храмі ще зберігались сповідні книги з 1799 року. У цьому ж документі вказується, що храм Святителя Миколая вже існував 200 років тому, тобто на початку ХVІІІ століття. Храм згадується в одному з документів, датованих 1778 роком. Найдавніша метрична книга церкви, що збереглась до нашого часу в архівах, датована 1786 роком. Там можна знайти й ім’я священника. Це був Іоанн Євстафієв. У 1793 році священником був отець Василь. 1798 року службу Божу правив Матвій Фросин.
На дзвіниці храму Святителя Миколая знаходилися шість дзвонів. Два великих дзвони, що були пошкодженими, відреставровані в 2000 році під керівництвом художника-реставратора Віктора Кірмана. Виявилось, що один з великих дзвонів відлитий у 1816 році, а інший – у 1844 році. Обидва мали вагу понад 100 кілограмів кожен… Найстаріший з тих дзвонів датований 1776 роком.
Мали, були, прикрашали… Пожежа у минулу неділю знищила все! Від вогню навіть розплавилися дзвони…
Паламар церкви Євгеній Сімуков телеканалу «Суспільне» розповів, що ікони, які згоріли, були безцінними. «У капличку після пожежі принесли частину з них, подарованих храму в кінці 19 століття. "Це залишки від напрестольного хреста, залишки хоругви, ікона без лику Божої Матері. Місцева святиня і серце нашого села. Ми з самого початку боялися, що може таке трапитися. Це трапилося і це невимовний біль для всіх нас", – сказав він. А настоятель храму отець Петро Скіцка додав, що богослужіння поки проводитимуть у будівлі, що вціліла на території церкви. "Не передати болю. Наскільки радувалися діти. Було молоді багато. За ці пів року понад сорок п’ять хрещень, вінчань, освячень. Маємо віру в Бога і надію на те, що разом з усім селом, відбудуємо, відродимо цей храм, щоб далі проводити там молитви".
До речі, 18 грудня планувалось відкриття при храмової кімнати-музею. Це мало бути унікальним явищем в історії нашого краю, адже і в самій церкві, і в кімнаті-музеї були зібрані унікальні за своєю цінністю артефакти з кінця 18 – середини 19 століття.
Староста Бірок Михайло Сергієнко вважає, що церкву підпалили. "Електрика була вся вимкнена. В церкві вчора нічого не робилося. Хрестили дитину в кімнатці. Церква відключена, ні свічки не горіли, ні панікадила, ні світло не вмикалося", – сказав він.
Чи став причиною пожежі і той факт, що у квітні нинішнього року парафіяни офіційно перейшли до Кропивницької єпархії Православної церкви України з Олександрійської єпархії української православної церкви МП, не відомо.
«Якщо встановлять, що храм був дійсно підпалений, винним загрожує покарання за це від трьох до 10 років позбавлення волі,» – зазначили правоохоронці.
Тільки жителям громади від цього навряд чи стане легше.
Галина Шевченко
