25 березня 2026 року виповнилось 95 років від дня народження Миколи Євгеновича Левандовського – відомого диктора Кіровоградської телерадіокомпанії, поета, заслуженого працівника культури України.
Микола Левандовський народився 25 березня 1931 року в станиці Романівська (нині Ростовська область). З 1938 року мешкав у Кіровограді (нині м. Кропивницький). У 1950 році закінчив Кіровоградське ремісниче училище №1. Працював на заводі «Більшовик», художнім керівником Будинку культури імені Калініна, ведучим свят і концертів у обласній філармонії.
Микола Євгенович був одним з фундаторів драматичного гуртка клубу ім. Калініна, який пізніше став народним театром оперети. Запрошували його працювати актором до обласного музично-драматичного театру імені М. Кропивницького. Але власні акторські здібності Левандовський реалізовував у основній професії диктора.
З 1959 по 2002 рік – диктор Кіровоградського радіо і телебачення. Переможець всеукраїнських дикторських конкурсів, рибалка, мисливець, прекрасний сім'янин.
Миколу Левандовського знали у літературних колах і як поета. Він же був вимогливим до себе, казав: «Вірші пишуть поети, бо розраховують на широкий загал, а я пишу лише для друзів або для себе, як уже надто защемить».
Автор збірок поезій «Злиття поколінь» (спільно з В. Бреурошем, 2011), «Осенние роздум’я» (2014) та альманахів творчого об’єднання «Вітрила» – «На крилах надій» (2017), «Вільні вітрила» (2018). Творам Миколи Левандовського притаманні музичність, мелодійність, тому композитори-земляки Павло Гарбар та Андрій Шульга написали кілька пісень на його вірші.
Легендарний диктoр кірoвoградськoгo радіo і телебачення, Микола Євгенович Левандoвський пішoв з життя 26 грудня 2018 року.
До річниці його смерті було видано книжечку «Вірші», «Сказка для взрослых» (меценат Тетяна Маркова).
Коли буває, що втомлюся просто
Й болить мені душа і голова,
Летять до мене через час і простір
Надійних друзів щирії слова.
Коли зневіра біситься навколо
Й стає непевним пружній помах крил,
Я чую серцем: «Гей, тримайсь, Миколо!» -
Й неначе додається свіжих сил.
Спасибі, друзі! Ви завжди зі мною.
Святая наша дружба недарма!
Хай біди вас минають стороною,
Ви – сила, що в житті мене трима!
Літературно-меморіальний музей І. Карпенка Карого