Я вже писала не раз про свого однокурсника Віктора Качулу, який довгий час був редактором газети «Кримська світлиця», єдиного українського видання в Криму. Крім того Віктор – талановитий поет, бард, організатор українського життя на півострові. На жаль, Міністерство культури в особі деяких російськомовних чиновників-шахраїв (пізніше виявились їхні темні справи) не лише не підтримувало його зусилля, а й робило все, аби обмежити у коштах, можливостях, звільнити з роботи.
Тож Вікторові доводилось витримувати боротьбу на два фронти: від місцевого проросійського оточенні і від «рідних» кураторів з Міністерства. Після окупації Криму Росією взагалі будь-яка підтримка припинилась, але Віктор з родиною не виїхав до Києва, бо вважав за потрібне зберегти підшивки і документацію газети (адже це – неоціненні документи українства в Криму!). І ще певний час фактично сам випускав газету вже у електронному вигляді.
Його донька Юля закінчила ще до окупації Таврійський університет, має прекрасний голос, великий талант. Учора вона прислала мені запис свого каверу на маловідому пісню Скрябіна, який вона зняла зі своїми вихованцями. Я була вражена: він знятий в нинішньому окупованому Криму, де Юля продовжує працювати з дітьми і вчити їх співати українською мовою. Ось що вона написала мені на запитання про те, де знімали і як їм зараз ведеться: «Знімали у Сімферополі, це мої учні – Діти Криму, так я назвала цей творчий проєкт. Розміщуйте усюди, де можна). Я у Сімферополі, викладаю вокал і мови (польську, трохи чеську). Батько на Волині. Нещодавно бабуся померла, батько поїхав і залишився з дідусем, йому дуже зараз сутужно.
Я, чесно, сумую і не можу наївно зрозуміти, чому так. Розумію, що створюю хороший український контент, у Криму, але ні допомоги особливої, навіть поширення достойного – немає. Так, серед своїх тільки. Опускаються руки, коли сам сидиш і думаєш – куди все і як просувати… Просто сил не залишається на саме творення, а це для мене – головне. Творити. У мене немає тих людей, хто міг би допомогти. Сама собі тут країна...»
https://www.youtube.com/watch?v=0zKbeF171v4
А ми кажемо – нам важко…
Світлана Орел