2021 рік багатий на визначні події та річниці, серед яких і 150 років від дня народження видатного українського кримськотатарського історика, письменника та перекладача Агатангела Кримського та 165-та річниця народження поета, публіциста й науковця Івана Франка. Їх вважають титанами українського духу, та не всім відомо про дружбу, яка була між ними. Сучасні науковці досліджують дружні стосунки між двома письменниками. У 2020 році Соломія Вівчар, старший науковий працівник Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, видала книжку «Листи Івана Франка до Агатангела Кримського», і вже в лютому планується онлайн-подія «Дві галактики: Іван Франко та Агатангел Кримський», під час якої Соломія Вівчар розповість про найцікавіше з листування, співпраці та дружби письменників, а поки що пані Соломія розповіла про вихід книжки, та стосунки між Франком і Кримським.
– Скажіть, пані Соломіє, як давно Ви досліджуєте творчі і особисті стосунки між двома титанами української нації – Іваном Франком та Агатангелом Кримським?
– Постать Івана Франка для мене, як для наукового працівника Львівського національного літературно-меморіального музею письменника, перебуває у сфері моїх постійних наукових зацікавлень. Понад десять років я досліджую його творчість та листування з багатьма діячами не лише української, а й європейських культур. Це скрупульозна і складна робота, яка вимагає повного занурення у текст, водночас вона надзвичайно цікава, адже дослідження епістолярію – своєрідне детективне розслідування. Це не лише вичитування часто дуже складних почерків, розшифрування різноманітних скорочень, вияснення псевдонімів, але і встановлення зв’язків з іншими особами, які згадуються у листуванні, пошук і підтвердження біографічних фактів у спогадах і багато іншої захопливої роботи...
Знайомство ж з Агатангелом Кримським для мене розпочалося з його поетичних перекладів і оригінальних віршів зі збірки «Пальмове гілля», а також роману «Андрій Лаговський». У нас вдома є п’ятитомне видання творів Агатангела Кримського, яке побачило світ у 70-х роках ХХ століття. У ньому, звичайно, вміщено далеко не повний доробок видатного українця, та й купюр там багатенько, але саме цей п’ятитомник спонукав мене до глибшого зацікавлення творчістю і життям А. Кримського. Впродовж певного часу мій інтерес був більше спрямований на його художню творчість, однак після прочитання «Бейрутських оповідань» я плавно перейшла до читання листів із Бейрута, які А. Кримський писав до своєї сім’ї (до батька, брата і сестри), а потім і до його листування з іншими адресатами. Це листування частково опубліковане саме у п’ятитомнику. Тому моє зацікавлення Агатангелом Кримським та Іваном Франком, можна сказати є довготривалим і пройшло шлях від читання художніх творів задля насолоди і емоційного задоволення до наукового вивчення і дослідження стосунків обох письменників.
– У 2020 році Ви підготували до друку книжку «Листи Івана Франка до Агатангела Кримського». Чи виникали труднощі в ході роботи, пошуку праць? Стільки часу зайняв процес підготовки текстів до друку?
– Насправді над цією публікацією я працювала ще з 2017 року. Київська дослідниця літератури Лариса Каневська, з якою нас єднає спільний інтерес до постаті А. Кримського, в приватній розмові одного разу зазначила, що в Києві у фондах Інституту рукописів Національної бібліотеки імені В. Вернадського зберігається дивовижний документ – машинописні копії листів Івана Франка до Агатангела Кримського (які виконав Микола Левченко), з коментарями і правками, зробленими рукою А. Кримського і М. Левченка. Таким чином, озброївшись листом-клопотанням на ім’я директора Інституту, я потрапила в його читальний зал. Впродовж тижня вивчала цей рукопис/машинопис, потім ще кілька разів приїздила до Києва і вичитувала саме коментарі до листів, які неймовірно цікаві. Тут слід зазначити, що в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України зберігається весь архів Івана Франка (перевезений сюди зі Львова у 40-х роках минулого століття), а у нас у музеї є частина цифрових копій листів Івана Франка. Листи ж, адресовані до Івана Франка (їх майже шість тисяч і написані вони багатьма мовами, адже їхні автори були з різних країн і навіть континентів) є у відкритому доступі на сайті Львівського національного університету імені Івана Франка.
І от серед наявних у нас цифрових копій знайшлася верстка і правлена коректура рукопису/машинопису з Інституту рукописів – вона є практично ідентичною, за винятком деяких додатків до коментарів і передмови, написаної А. Кримським у 1940 році, коли цей документ готували до друку. Однак, мабуть, через початок радянсько-німецької війни 22 червня 1941 року, цей документ так і не був опублікований. Коли готували до друку листи Івана Франка до Агатангела Кримського у 50-томному зібранні творів Івана Франка, упорядники не скористалися коментарями Кримського, натомість написали своїх власні (теж цікаві й інформативні). Таким чином цей рукопис/машинопис, а також верстка пролежали у фондосховищах понад 80 років і ще не були в науковому обігу. У 2020 році Львівський національний університет імені Івана Франка профінансував видання цієї книги.
– На початку книги «Листи Івана Франка до Агатангела Кримського» ми зустрічаємо ім’я Микола Левченко. Яку роль він відігравав у спілкуванні Франка з Кримським?
– Микола Левченко (1903-1934) – один з найталановитіших молодих учених 20-х років минулого століття. Він учень і названий син Агатангела Кримського і саме він опрацьовував листи Івана Франка – упорядковував їх, друкував на друкарській машинці, працював над коментарями. Як і мільйони інших українців став жертвою сталінсько-більшовицьких репресій. У 1929 році його заарештували (за сфальсифікованим звинуваченням) і відправили у ГУТАБ.
– Історія видання новели Агатангела Кримського «В обіймах старшого брата» затяжна і не до кінця відкрита. Що ж все-таки посприяло її повноформатному виданню і коли саме це сталося?
– «В обіймах старшого брата» – ранній твір А. Кримського, який взявся надрукувати окремою книжечкою у Львові Іван Франко ще у 1892 році. Але весь тираж конфіскувала австрійська прокураторія, яка побачила у ній небезпечні соціалістичні ідеї (яких там насправді і не було). До наших часів все-таки дійшло кілька примірників цього видання – один з них зберігається у Національній бібліотеці Чеської республіки і є у вільному доступі в Інтернеті. А у 1892 р., щоб оповідання дійшло до читача, Іван Франко змінив його заголовок – назвавши його «Сирота Захарко» і вилучивши «сумнівні» абзаци. Однак навіть цензурована версія оповідання вперше побачила світ лише у збірці «Повістки та ескізи з українського життя» (1895 р.). Через багато років у 1919 році у передмові до п’ятого видання цієї збірки Агатангел Кримський зазначив: «Допіро в оцьому 5-му виданню друкуються мої «Повістки та ескізи» повно, вже не обскубані ані російською цензурою, ані австрійською прокураторією, ані охочекомонними галицько-рутенськими «блюстителями нравів», що турбувалися про «добрий тон у нашому письменстві».
– Мова Агатангела Кримського досить насичена неологізмами. Це робить його листи і твори справжніми, природними й водночас вони мають певну авторську загадку. Чи всі неологізми прижилися? Можливо, ми нині вживаємо слова, автором яких є Кримський?
– Постать Агатангела Кримського настільки багатогранна, що охопити її одному дослідникові практично неможливо. Його величезний лексикографічний і лінгвістичний доробок потребує ще багатьох студій.
Я ж більше досліджую біографію і творчість А. Кримського з позицій літературознавця. Знаю, що він ще з студентських часів мріяв видати словник української мови, писав про це до Івана Франка. З Борисом Грінченком у своїх листах вони постійно обговорювали різні філологічні тонкощі – етимологію, вживання і значення українських слів. А вершиною лексикографічних пошуків Агатангела Кримського став Російсько-український словник, який видавала Всеукраїнська академія наук у 1920-х роках (Агатангел Кримський з часу заснування Академії наук у 1918 році і до 1929 року обіймав посаду Неодмінного Секретаря, а по суті фактично керував Академією). На жаль, світ побачили лише три томи цього Словника (до літери П). А. Кримський був головою редакційної колегії (до складу якої входили такі видатні мовознавці як В. Ганцов, Г. Голоскевич, М. Грінченко, А. Ніковський і інші) і під його керівництвом принцип побудови перекладної частини словника був таким, що російське слово перекладалося не одним українським відповідником, а їх низкою або навіть синонімічним рядом. Цей принцип поширили і на термінологію – таким чином А. Кримський і редколегія Словника стали творцями української наукової термінології (Агатангел Кримський, до речі був головою Інституту української наукової мови, який якраз займався термінотворенням), яка за часів існування СРСР була під суворою забороною, а нашій мові в усіх сферах науки нав’язувалася кальковані російські терміни. І тільки тепер ми знову відроджуємо і творимо українську термінологію – інструментарій, за допомогою якого позначаємо ті чи інші явища чи процеси з різних галузей науки.
У своїх лексикографічних пошуках А. Кримський завжди намагався знайти відповідники до іншомовних запозичень в українській мові, наприклад: абстрактний – одволіклий, автобіографія – саможиттєпис, автограф – власнопис, сталі російські словосполучення також перекладаються шляхом створення власних українських виразів. Для прикладу: «даровать амнистию» перекладене як «взяти чиїсь провини в непам’ять», «что написано пером, того не вырубишь и топором» – «що написано пером, того не витягнеш і волом» тощо. Для сучасного мовця ці слова є несподіваними, незвичними, незнаними, але вони можуть дуже збагатити мовлення і допомогти в роботі. В усякому разі мені Російсько-український словник за редакцією А. Ю. Кримського багато разів ставав у пригоді при написанні і перекладі різних текстів.
–
Куратором події «Дві галактики: Іван Франко та Агатангел Кримський» є письменник та журналіст Ярослав Карпець: «Уже 1243 Фейсбук-користувачів підписалися на онлайнову подію про листування Івана Франка та Агатангела Кримського. Для моїх подій у соціальній мережі – це рекорд. Принагідно хочу подякувати Марку Цукербергу, який допомагає завдяки рекламі збирати людей на українські заходи. І це ще не межа, не стеля для українського культурно-літературного онлайну. Це перше моє співробітництво із Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка. Простіше кажучи, із Домом Франка у місті Лева. Але якщо про Франка всі знають завдяки шкільній програмі, то про Кримського, якому цьогоріч виповнилося 150 років із дня народження, знають одиниці. Це сумно і щоб не плакати – треба діяти. Отож, 27 лютого пані Соломія Вівчар, кандидат філологічних наук, розповість про обох титанів думки й духу. Інколи навіть здається, що за деякими параметрами вони змагаються один з одним. Наприклад, Іван Франко знав всього лише 20 мов, а Кримський усі 58. Себто мовознавчий геній Кримського у чомусь переважав геній Франка. Але Іван Якович набагато потужніший літератор й організатор культурного життя в Галичині. Словом, не проґавте можливість дізнатися щось новеньке про двох товаришів за життя, двох блискучих митців, дві галактики в космічному неозорому космосі українства. 27 лютого о 17.00 чекаємо вас на платформі Google meet».
Спілкувалася Аліна Шевченко