«Любіть Україну – маючи, щоб не довелося її любити – втративши!", – казав В’ячеслав Чорновіл. Про трагічний досвід втрати держави говорили у вінницькій Книгарні Є у форматі #Є_КОЛО.
Гостя Ірина Руснак, доктор філологічних наук, професор Київського університету імені Бориса Грінченка розповіла, які випробування випали на долю українців після поразки УНР на прикладі біографій провідних діячів – Маланюка, Донцова, Самчука, Чирського та інших. Представники цього покоління на власному досвіді пережили спустошення душі після поразки УНР.
Про це йшлося у поетичних рефлексіях Є.Маланюка у вірші "Ісход" та Ю.Дарагана – "Бисть тишина". Учасники мали нагоду обговорити зачитані поезії. У вірші "Ісход" звучить алюзія на біблійний сюжет про вигнання євреїв із Єгипту. А в поезії Ю.Дарагана – на давньоруський літопис. У часи, коли не було боротьби, то й літописцеві не було про що писати, наставала мертва тиша: "Бисть тишина безмежної тоски". Саме в таке історичне безчасся потрапила українська нація сто років тому. Як знову не потрапити у це безчасся московської окупації?! – головний лейтмотив нашої розмови. Відповідь знаходимо у працях Донцова – необхідно МІЛІТАРИЗУВАТИСЯ! Озброюватися!
Нація жива своїми героями, про яких завжди слід пам'ятати! І про нинішніх, і про Небесну Сотню, і про тих, що стояли під Крутами! Про всіх! Це наш обов'язок. Тоді ми вистоїмо!
Олександр Ратушняк