Жили колись у Стопчатові, який належав тоді до Печеніжинського повіту Королівства Галичини і Володимирії за панування Австрійської імперії, два рідних брати Михайло і Микола. У Михайла народився мій дідусь по мамі Юрій, від якого розрослося багато різноманітних гілок родового древа. А у Миколи народився Василь, ім'я котрого пролунало на всю Україну. Країна знала його під псевдо "Гамалія". Сотенний УПА Василь Скригунець – один із найстарших карпатських повстанців, який воював ще у Січових Стрільцях та Українській Галицькій Армії. Був членом ОУН з 1929 року. Навчався у Празькому вільному університеті. Зачитувався Шевченком.
На світлинах поряд з Василем Скригунцем "Гамалією" часто можна побачити собаку... Цікава історія цього знаменитого пса з дивним йменням – Сталін. УПА використовувала на війні всі можливі засоби, у тому числі – й песиків... Ні, це не історія з розряду “заведу собі песика, посаджу у буду, назву його Януковичем та бити буду”. Так ставалося, що собаки поповнювали ряди українських повстанців після успішних боїв з ворогами. А ворогів в УПА було двоє – гітлерівська Німеччина та Радянський Союз. От у бою з червоними партизанами упівці й здобули собі пса, на ймення Сталін.
Одним з партизанських загонів “Іскра” керував Гнат Кулагін. Тому цей загін називали кулагінцями. Вони робили дуже недобрі вчинки стосовно жителів Західної України – нападали на села, відбирали їжу, худобу. Ну, як типові рашисти. Кулагінцям потрібна була додаткова зброя, медикаменти, спорядження. Цього вони відібрати у галицьких селян не могли, тому, маючи радіозв’язок, просили про ці речі у радянського керівництва, яке скидало червоним партизанам усе це з парашутами.
Одного дня кулагінцям кинули парашутами медикаменти, двох медичних сестер та двох собак. У той час кулагінці натрапили на засідку бійців УПА, програли бій. Саме так пес, на ймення Сталін став служити українським повстанцям. Цікаве у того пса життя видалося – знав радянських партизанів, стрибав із парашутом разом з медсестрами, тусувався в УПА.
Дарина Скригунець (Васильчук)