Як «Тарзана» обміняли на «Київ»

У повоєнні роки і до середини 1960-х головним кінотеатром м. Кіровограда був ''Сивашець''. Розташований у самому центрі, він уособлював справжній осередок культури міста. Справді, тут можна було насолоджуватися музикою і піснями, які перед початком сеансів звучали у фойє кінотеатру у виконанні викладачів музичних шкіл і училища, аматорів високого ґатунку різноманітних колективів Будинків культури. Буфет пропонував глядачам фруктові води, печиво, цукерки, морозиво.

Кінотеатр мав дві глядацькі зали, одна з них діяла улітку у дворі під відкритим небом. Зали ніколи не пустували, за квитками стояли черги. Моє доросле знайомство (у ті часи дітям до 16 років перегляд фільмів певного змісту заборонявся) з ''Сивашцем'' розпочалося з перегляду фільму, який у ті роки полонив молодь усієї країни. То був перший у нас чотирисерійний фільм ''Тарзан'' американського виробництва, у титрах зазначали, що він взятий як трофей у переможеному Берліні, здається, був не дубльований.

Легендарний атлет Тарзан, мавпа Чита увійшли у побут людей, їхніми іменами називали свійських тварин (у нас був чудовий пес Тарзан), ми лазили по деревах з легкістю героїв фільму, багато хто ламав руки чи ноги. Зате яка насолода, фізичний розвиток, свіже повітря!

Другим за значимістю у місті був кінотеатр ім. Дзержинського (Ковалівський), теж непоганий, з двома внутрішніми залами і відкритим. У кінці 1950-х у ''Сивашця'' з'явився конкурент – кінотеатр ''Мир'', у 1963-му став до ладу ''Комсомолець'' (''Зоряний''). ''Сивашець'' своє відслужив – місту потрібен був готель. ''Київ'' спорудили на місці кінотеатру у 1972 році.

Юрій Матівос


Надрукувати   E-mail