За точність не ручаюсь – записів не зберіг. Але у голові дещо відклалося: подібні події не так часто трапляються. Ця незвична для наших країв сталася, здається, у вересні 1976 року. Мається на увазі землетрус, який стався чи то у Румунії, чи у Молдові і докотився до України, зокрема на Кіровоградщину. Страшна природна катастрофа, про яку ми чули лише з історії та окремих розповідей очевидців, була нам відома.
Мені особисто вона і тепер стоїть у очах з чудової класичної картини художника Карла Брюлова «Останній день Помпеї», яку я не раз бачив у оригіналі і ніколи не переставав дивуватися. Пізніше з жахом переглядав страхіття руйнівного землетрусу у Вірменії, брав інтерв’ю у тих, кому пощастило вижити… Ніколи не думав, що й самому доведеться пережити подібний жах, хоча набагато слабший помпейського і закавказького – усього до 5 балів за шкалою Ріхтера.
…Наша сім’я жила у ті роки на вулиці Юрія Гагаріна, №3-А, поряд із стадіоном «Зірка» у 5-ти поверховому будинку. Ми – на останньому поверсі, батьки дружини – на першому. Того вечора, як це частенько бувало, пішла жінка до батьків, ми з 12-літнього дочкою читали-писали вдома. Десь близько 22-ї я наказав Світлані лягати спати – завтра ж до школи. Улігся й сам. Ще не встиг заснути, як відчув якесь похитування будинку, у шафах задзенькав посуд, чомусь шалено затріпотів крилами і загаласував у клітці папуга Яша. Зірвалася навіть картина зі стіни. Я відразу усвідомив – якась стихія! Швиденько підняв дочку, злегка одягнувся сам і ми вискочили з під’їзду. Картина, яку побачили у дворі, насторожувала. Будинок 60-квартирий, половина жителів була надворі. Причому, відчувалася розгубленість людей, у багатьох – ознаки переляку. Деякі чоловіки повискакували у трусах і майках, жінки – у нічних сорочках. Знайома мама, плачучи, тримала на руках малу дитину. Однак, своєї дружини з батьками я не побачив, мешканців перших поверхів – нікого…Навколо – окремі вигуки, сльози, хтось когось кликав…
Страшна і сумна ситуація тривала, мабуть, з годину. Коли ми з дочкою повернулися додому, слідом за нами вбігла добряче злякана Тетяна. Вона, виявляється, про все дізналася опісля: перші поверхи не трусило. Що це був землетрус, ніхто не сумнівався.
Наступного ранку я їхав на роботу в редакцію районної газети на Балашівку. Вщерть забитий автобус №3 був переповнений, люди говорили трохи не всі, тема одна – землетрус. Як скрізь і завжди у нас, знаходилися знавці проблеми, точилися жваві роз’яснення і повідомлення. Біля старого одноповерхового будинку, у якому містилася наша редакція, друкарня, фінансовий відділ банку, райком комсомолу, окремо у його тилу діяло оригінальне кафе «Левада» – філія районної їдальні. Там частенько збиралися працівники навколишніх установ пообідати, попити пива. Приміщення було не капітальне: тонкі цегляні стіни, фанера і скло. Того дня замість усього цього лежала чимала купа сміття, вперемішку з рештками їжі. Це була чи не найбільша руїна, вчинена землетрусом…
Ми довгенько ще їздили селами району, розшукуючи негативні наслідки і у окремих місцях знаходили їх. Найбільше постраждали колгоспні тваринницькі ферми: налякана велика рогата худоба, свині, коні ламали огорожі, рвали налигачі й тікали, куди бачили. У одній із шкіл району землетрус пошкодив спортзал, десь дитячий садок, пасіку. Словом, хай невеликого, але відчутного лиха людям землетрус завдав. Найбільше відчутним він був для колодязів з питною водою, деякі громадяни перестали брати з них воду…
Доводилося мені дивитися по телевізору, читати у пресі про один з найруйнівніших землетрусів світу – Спітакський, що стався 7 грудня 1988 о 12 годині 41 хвилин за місцевим часом на північному заході Вірменії. Унаслідок землетрусу було повністю зруйновано місто Спітак і 58 сіл. Частково зруйновано було міста Ленінакан, Степанаван, Кіровакан і ще понад 300 населених пунктів. Катастрофа забрала життя 25 тисяч людей. У ліквідації гігантської аварії брали участь рятівники з усього тодішнього СРСР, серед них були й кіровоградці. Доводилося зустрічатися з окремими з них – це були люди з посивілими від побаченого головами. Ми відпрацьовували безплатно один день, збераючи гроші на допомогу постраждалим.
Тривожні повідомлення одержуємо сьогодні з Туреччини, де кілька днів тому стався смертоносний землетрус. Загинуло майже 20 тисяч людей. Держава Туреччина зсунулася на три метри на південний захід. Роботи і пошуки на місті катастрофи ведуться.
Юрій Матівос
На фото: наслідки землетрусу в Туреччині