Як убили автора «Щедрика»

Рівно сто років тому у ці січневі дні більшовицький агент застрелив Миколу Леонтовича, українського композитора, автор знаменитих обробок класичних творів для хору, українських народних пісень (понад 150, у т.ч. знаменитого «Щедрика»), опери «На русалчин великдень» (її закінчив, відредагував та оркестрував Мирослав Скорик).

Повертаючись додому, Микола Дмитрович завернув у село Марківці, щоб провідати свого батька, який служив там священиком. Якраз у цей час до хати постукав подорожний, який попросився переночувати. Звісно, свяшеник впустив його. Спати полягали Микола Дмитрович із незнайомцем у одній кімнаті, довго говорили, дискутували. А коли стомлений композитор заснув, «гість» застрелив його й утік, прихопивши чоботи та деяке майно. Миколі Дмитровичу Леонтовичу було 44 роки.

Тут же, у Марківцях, Микола Леонтович і був похований. 

Босий – разом з іншим винесеним з батьківської хати добром, убивця забрав і чоботи композитора. За офіційною версією його смерті, про яку газета «Вісті» сповістила лише 2 березня, він став випадковою жертвою невідомого грабіжника. Про цю трагічну і загадкову смерть було поширено багато брехні, ніби його вбили білогвардійці, а потім петлюрівці,

І лише у 90-их роках знайщли рапорт начальника Гайсинської повітової міліції, де сказано: «У ніч на 23 січня 1921 року агент повітчека Опанас Грищенко пострілом з рушниці убив священника с. Марківка Кіблицької волості Миколу Леонтовича 43-х років, у якого ночував».

Одразу після смерті Миколи Леонтовича, у Києві його прихильники і друзі створили комітет вшанування пам'яті композитора. Цього ж року його ім'ям було названо одну з вулиць у м. Київ, а 1922 створено Музичне товариство імені Леонтовича.

Звісна річ, таке потужне музичне обдарування, яке мав Леонтович, суперечило темній диявольській суті більшовицько-російської влади. Що там говорити про 20-ті роки, коли навіть у 60-их в Україні дозволялося виконувати тільки чотири (!) твори композитора. Правда, у тому числі й знаменитий «Щедрик». І лише у 2009 році видано повне зібрання музичних творів Миколи Леонтовича під редакцією кандидатки мистецтвознавства Валентини Кузик. яке, очевидно, уже потребує перевидання.

Графічно й нумерологічно «Щедрик», на думку пані Валентини символізує вищий рівень гармонії та енергії, притаманної нашим козакам-характерникам. Микола Леонтович працював над цим твором аж шість років – з 1910 по 1916, поступово відгранюючи і вдосконалюючи його. Можливо, цей процес тривав би ще не один рік, якби не Олександр Кошиць, який, побачивши твір, рішуче забрав його у репертуар свого хору. Зазвучав «Щедрик» і у багатьох країнах під час закордонного турне хору Олександра Кошиця у короткий час УНР.

Через два десятиліття після першого виконання американський композитор українського походження Петер Вільховський адаптував «Щедрик» до американського різдв’яного дійства і тепер зі словами Бове весь світ знає його як «Срібні дзвіночки» (“Carol of the Bells”). І, на жаль, мало хто у світі знає, що це твір українського композитора, тим більше пам’ятає про справжні слова прадавнього походження.

А скільки іще неповторних творів створив би талановитий композитор, якби не більшовицька куля?

Світлана Орел

На фото: Микола Леонтович з дружиною Клавдією і дочкою Галиною, 1905 рік.


Надрукувати   E-mail