Герб нашого міста продовжує залишатися імперським із зображенням контурів колоніальної фортеці та вензелів цариці Єлизавети під виглядом святої. Як же його зробити українським?
Хтось у соцмережах запропонував замінити теперішнє зображення на родовий герб Кропивницьких (Сас). Звичайно, ця ідея безглузда й практично нездійсненна. Лише в часи середньовіччя міста, які не були вільними та самоврядними за магдебурзьким правом, мали герби своїх господарів.
Якщо реконструювати нинішній герб обласного центру, який за канонами геральдики має дві фігури: перша – перевернутий вилоподібний хрест, друга – контур фортеці з вензелем «святої», то варто прибрати саме другу фігуру, яка надає йому антиукраїнського змісту. Також виникає потреба доповнити елементами нейтральний перевернутий вилоподібний хрест, аби герб не мав надто канонічний сухий вигляд.
А якщо дійсно скористатися підказкою невідомого дотепника та використати елементи родового герба Кропивницьких? Адже він класичний зразок польської геральдики. Чому польської і класичний? А тому, що рід Кропивницьких мав коріння зі шляхетного польського роду Сас, котре із 13 століття на теренах України мало свій герб. Цей символ являє собою срібну стрілу наконечником вгору в оточенні двох шестикутних зірок з двох боків та перевернутим півмісяцем знизу у синьому полі. Те, що перевернутий півмісяць з мальтійським козацьким хрестом вгорі часто присутній на козацьких прапорах та хоругвах, підказує ідею розмістити хрест з перевернутим півмісяцем у третьому (нижньому) малиновому полі герба. Це доречно, адже наше місто виникло на землях Війська Запорозького низового, відібраних російськими колонізаторами-поневолювачами.
А що з іншими елементами герба Сас? Стрілу, яка в ньому розміщена над перевернутим догори півмісяцем, варто накласти на верхню частину перевернутого вилоподібного хреста, а шестикутні зірки розмістити у першому та другому (верхніх) золотих полях. Все симетрично, з додаванням козацького хреста та всіх елементів герба Сас в незміненій послідовності їхнього попереднього місця розташування. Виходить суто класичний український герб.
Звичайно, людям, не обізнаним з теорією геральдики та історією міста, спочатку багато чого буде не зрозуміло. Але чи варто українському загалу на це орієнтуватися? Слід проводити певну роз’яснювальну роботу. Адже апологети «руського міра» занадто довго свідомо брехали про вензель «святої» та історичність контуру російської колоніальної фортеці.
Хочеться сподіватися, що ті геральдисти, котрі вподобають цю ідею, не запозичать її, видаючи за власну. Перша публікація думок та ідей має фіксувати їхнє авторство та пов’язані з цим пріоритети.
Анатолій Авдєєв, голова Української геральдичної колегії