Відділ освіти, молоді та спорту Гайворонської міської ради провів круглий стіл, приурочений 105-ій річниці від дня народження педагога – новатора А. Б. Рєзніка «Школа знань Арона Рєзніка: традиції та інновації», у якому взяли участь педагогічні працівники, науковці, ветерани педагогічної праці – колеги Рєзніка.
Вони зібралися, щоб проаналізувати і оптимізувати внесок Арона Рєзніка у розвиток теорії і практики «школи знань» та управлінського менеджменту у контексті реалізації ідей «Нова українська школа». У спогадах про Вчителя було багато теплих, щирих слів про його гуманність, професіоналізм, креативність, прагнення пізнавати нове і щиро ним ділитися з оточуючими. Пам’ять про Вчителя залишилася щемливою, доброю і світлою. Усі учасники круглого столу наголосили на важливості збереження і використання надбань вітчизняної педагогічної науки і інноваційних здобутків педагогічної практики, зокрема педагога-новатора ХХ століття А.Б. Рєзніка, в процесі реформування освіти
Арон Борисович Рєзнік (1919–1995) – учасник Великої Вітчизняної війни, З 1963 по 1979 р. очолював Гайворонську середню школу №5 Кіровоградської області. Започаткована ним інноваційна творча лабораторія Гайворонської школи стала відомою в області, а також на теренах колишнього СРСР. У 70-ті рр. ХХ ст. досвід шкільного колективу був представлений на обласних, республіканських виставках, на ІІІ та IV Всесоюзних педагогічних читаннях (2 – Всесоюзних, 8 – республіканських та 16 – обласних конференціях), висвітлювався в плакатах та методичних рекомендаціях обласного інституту удосконалення учителів, у 10 книгах, численних брошурах, у союзній та республіканській пресі.
З 1977 р. Арон Борисович – кандидат педагогічних наук. З 1980 до 1983 р. працював науковим співробітником НДІ трудового навчання та профорієнтації АПН СРСР, завідуючим науковою лабораторією з питань інновацій. Ініціатор створення у 1992–1993 рр. на міжшкільній основі класу «Самоосвіта» для учнів випускних класів трьох шкіл Гайворона. А. Рєзнік вивчав і втілював у педагогічну практику ідеї видатного педагога В. Сухомлинського, з яким був особисто знайомий і активно листувався. Педагог-новатор – автор 6 окремих видань, 86 статей у 26 журналах, понад 200 статей у 22 газетах, загальний тираж книг – понад 250 тисяч примірників.
У своїх працях він реалізував інноваційні ідеї, які за своїм змістом і характером відповідають не тільки 70-м рокам минулого століття, а й педагогічним потребам сьогодення.
До аналізу педагогічної спадщини Арона Борисовича зверталися науковці, методисти, вчителі, зокрема А. Постельняк, К. Дзярук, В. Поліщук, І. Мудрий, Г. Перебийніс, Н. Калініченко, О. Філоненко та ін.. Увага акцентувалася на питаннях громадянського становлення учнівської молоді, розвитку пізнавальної активності учнів, диференціації навчального процесу, розвитку самоосвітньої роботи вчителів і учнів, особистісно орієнтованому навчанні і вихованні, досвіду управлінської діяльності, творчій реалізацію педагогічних ідей В. Сухомлинського у шкільній практиці.
Арон Борисович як директор школи і вчитель історії та суспільствознавства вміло формував активну громадянську позицію школярів, розвивав ініціативу, творчість. Він майстерно використовував ефективні форми, методи і прийоми навчально-виховної роботи: збори, диспути, конференції, бесіди за «круглим столом», вечори, зустрічі, соціологічні дослідження, творчі проблемні завдання, самостійні творчі роботи, конференції, учнівські збори, Він був майстром проблемних уроків, Тому вивчення курсу збагачувало життєвий і соціальний досвід школярів, сприяло усвідомленому розумінню актуальних проблем сучасності
Аналізуючи педагогічні праці А. Рєзніка, Н Калініченко зазначає, що Рєзнік створив модель школи з гуманними гармонійними стосунками, яка відома в сучасній педагогіці як «школа творчості», в основі діяльності якої лежить педагогіка співробітництва. Автор наголошує на вагомому внеску у теорію і практику навчання і виховання підростаючого покоління А. Рєзніка, акцентуючи увагу на таких основних ідеях: педагогіка співробітництва – загальний і визначальний принцип педагогічного процесу, побудованого на суб’єкт-суб’єктній взаємодії, на діалозі, співтворчості, спеціально сконструйованому комфортному навчальному середовищі.
Домінантою навчально-виховного процесу стало педагогічне кредо школи: «Домагайтеся, щоб діти ваші з усією очевидністю зрозуміли, відчули, побачили незрозуміле, щоб перед ними постало питання». Свою допитливість молодші школярі задовольняли у клубі «Чомучки», де заняття проводили учні основної школи. Вони мали також свій постійний клуб «Хочу все знати», де заняття проходили з участю старшокласників. А старшокласники теж мали простір для роботи думки, живого мислення. Вони готували і проводили диспути, теоретичні конференції, допомагали вчителям в організації предметних тижнів і шкільних олімпіад.
Навчально-виховний процес досягав високої ефективності завдяки гармонійній взаємодії всіх його учасників: педагогів, учнів, батьків, громади, колишніх випускників школи, науковців, митців та кращих представників виробничих колективів; директор творчо і наполегливо працював над створенням колективу педагогів-однодумців, спроможного успішно розв’язувати найскладніші проблеми шкільного життя. Він змістовно й аргументовано розкривав актуальні питання педагогічної, психологічної наук на педагогічних радах, семінарах, методичних об’єднаннях. Виступав з лекціями перед учителями, учнями, батьками, жителями міста, підтримував пошуки молодих учителів, надавав перевагу порадам, настановам, консультаціям в індивідуальних бесідах. Кожен учитель мав свій індивідуальний стиль, творчу лабораторію, предмет захоплення. Постійне збагачення духовного світу вчителів впливало на зростання інтелектуального і морального рівня шкільного колективу, формування культури навчального середовища.
Розробка теорії і методики самоосвіти учнів, насамперед старшокласників, і вчителів. Уміння вчитися – самонавчання, самоорганізація, самоствердження, самопрезентація зайняли вагоме місце у формуванні успішної особистості випускника.
Н. Калініченко стверджує, що Арон Борисович у низці праць із питань методики самоосвіти дав чіткі відповіді на питання, які стоять перед нинішнім поколінням учителів: як зробити навчання і учіння цілісним, результативним і творчим процесом. Талановитий дослідник використовував у роботі з учнями наукові проєкти, пошукові експедиції, формував культуру діалогу і дискусії, вчив аргументувати, аналізувати, зіставляти, систематизувати та узагальнювати, а отже розвиватися і самостверджуватися.
За матеріалами Н. Калініченко та Л.Гайди