7 липня Конституційний суд України розпочав розгляд подання 51 народного депутата про відповідність Конституції закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
25 квітня 2019 року народні депутати ухвалили закон №5670-д "Про забезпечення функціонування української мови як державної", який почали розглядати у другому читанні ще 28 лютого. За це рішення проголосували 278 парламентарів. Повністю проти проголосувала фракція "Опозиційний блок". Російська делегація звернулась до голови Ради Безпеки ООН і попросила скликати засідання через прийняття Верховною Радою закону про мову. 20 травня члени Ради Безпеки ООН проголосували проти проведення засідання, ініційованого російською делегацією щодо українського закону про мову. Зате 51 народний депутат України сумніваються у законності підстав утвердження української мови, вважаючи, що це ущемляє інтереси національних меншин, насамперед російськомовної, і чекають рішення Конституційного Суду з цього приводу.
Ситуацію коментує доктор філологічних наук, академік АН ВШ України, професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України, фахівець у галузі соціолінгвістики, історії української літературної мови, стилістики, ономастики Лариса Масенко:
«Головна проблема України – не багатомовність, а двомовність, поширення на її території двох мов, коли поряд з державною українською на всі сфери вжитку претендує також російська. Як бачимо, не всі політики, а тим паче пересічні громадяни усвідомлюють різницю між індивідуальною і масовою двомовністю. Якщо людина опановує, крім рідної, ще одну мову, то, звісно, нічого поганого в такому білінгвізмі немає. Навпаки, знання другої мови розширює світогляд, дає змогу краще зрозуміти іншу культуру.
Зовсім іншим явищем є масова або тотальна двомовність. Така ситуація зазвичай складається в колоніальній країні, коли вся підкорена спільнота повинна оволодіти, крім своєї мови, мовою колонізатора. Якщо друга мова поступово переймає всі функції рідної, то останній загрожує зникнення. Українці є найчисельнішим корінним етносом у своїй державі, що дав їй назву. Відтак вона має будуватися за моделлю національної держави на основі української мови і створеної нею культури. Ці процеси, однак, гальмує глибоко деструктивна ситуація масової українсько-російської двомовності, що склалась в Україні за радянської доби. Намагання «склеїти» країну, толеруючи двомовність на державному рівні, є марними. Треба чітко розуміти, що є двомовні індивіди, але не може бути двомовних народів, як не може мати одна дитина двох біологічних матерів».