Він не ухиляється від прямоказання. Навіть якщо його не сприйматиме аудиторія, якій його думки адресуються. Цю рису я завважив як основну в майже двогодинній презентації книги «Долинський район» (Харків, КП «Міська друкарня», 2023, 344 с.). Наприклад, презентуючи свою книгу у селі Братолюбівці, він дорікнув нечисленним слухачам, що вони одні з небагатьох в районі полінувались на початку 2000-их виконати прохання тодішнього президента країни Ющенка зібрати дані про загиблих односельчан від голоду 1932-1933-их – а в ті роки саме у Братолюбівці вимерли усі до одного сироти дитячого будинку. Чому ми такі байдужі, безсердечні? Або про відомого краєзнавця, ім’я якого носить нині відома в районі премія: він написав купу брехливих матеріалів про діяльність червоних партизанів в роки Другої світової. А чому ніхто з живих очевидців йому не заперечив?
Олександр Ромащенко. Його сьогодні знають не тільки в рідному районі, а й у області та поза межами. Він був першим головою обласної організації націоналістичної партії «Свобода». Після Революції Гідності у 2014 році він керував рідним районом й ініціював чимало корисних справ, не змігши всі реалізувати, бо його партія втратила на виборах довіру й він змушений був піти з посади – як це ведеться в демократичному суспільстві. На жаль, його вчинок не був схвалений навіть керівництвом партії, не кажучи про інших політиків, які за посади звикли триматись зубами, часом до останнього подиху.
У нашому місті його знають як організатора вишиванкових походів у День Незалежності з 24 серпня 2010 року. «У мене було десять власних вишиванок, я роздав їх друзям і перед тим походом думав: якби до нашої акції приєднались бодай ще десяток кіровогардців. А прийшло півтори сотні, дві третини з яких у власних вишиванках», – розповідав Олександр. З гордістю за земляків. І не приховував втіхи, як сьогодні змінюється і зміцнюється Україна в протистоянні з запеклим, довговічним своїм ворогом. Великою ціною, ціною крові найвідважніших. «Інакше не буває – незалежність жодній нації не дається безкровно», – переконаний він. Як підприємець робить свій внесок у перемогу постійно.
Рукопис «Довідника з історії населених пунктів колишнього Долинського району» був готовий до друку ще шість літ тому: від згадок про перші поселення за часів сабатинівської культури у століттях до нашої ери – до відновлення державної незалежності у 1991 році. Редагував, уточнював, поповнював новими фактами-знахідками, працюючи в архівах нашої та сусідніх областей, оскільки Долинщина у різні періоди адміністративно належала до Херсонщини, Миколаївщини, Дніпропетровщини, Одещини. А ще начитувався тими багатими книгами-джерелами про рідні краї з-під пера В. й Т.Журбів, І.Петренка, А.Пивовара, Ю.Митрофаненка, В.Сердюка, В.Маруценка…
Небагато районів, недавніх, можуть повеличатись таким ошатним виданням, який має тепер Долинщина. А пан Олександр уже творить том другий, події якого бачив на власні очі і в яких брав безпосередню участь.
Василь Бондар