Вперше від початку великої війни (за майже півтора роки) я відвідав театр. Поволі повертаюся до цивільного життя. У Вінницькому театрі імені Миколи Садовського на закриття сезону припала прем'єра вистави "За дверима" харківського режисера Олександра Ковшуна за п'єсою німецького воїна-драматурга Вольфганга Борхерта про повернення солдата з війни. Автор сам пройшов через окопне життя Другої світової, тому зміг передати особливості ПТСР та марні спроби героя віднайти себе у мирному житті.
Майстерно відтворена на сцені фантасмагорія війни. Особливо вражає персоніфікований образ смерті (грає роль н.а. А.Вольський), що влаштовує карнавал, їсть із солдатського котелка і вже розжиріла від такої кількості "поживи"!
Несподівано у розпал кривавого бенкету за дверима заплакав старесенький дідок, виявилося, що це Бог (грає роль н.а. В.Прус), в якого вже ніхто не вірить, і який не може зупинити цю війну.
Солдат Бекман (грає роль М.Крисов) поневіряється після війни, пробує себе в різних амплуа, але йому так і не вдається повністю повернутися. Спроби знайти роботу, батьків, кохання, справедливість тощо завершуються невдачами. Він ніби опиняється ЗА ДВЕРИМА цього життя, за його плечима завжди стоїть війна. Герой не може витримати втрати своїх побратимів і дивується, що полковник з кривавими лампасами, який відправляв на смерть тисячі солдатів, добре себе почуває, смачно обідає в родинному колі.
Режисер знаходить цікаве мистецьке рішення, яке пов'язує Другу світову із сучасною війною, перевтіливши героя вистави у військового ЗСУ.
Вистава мені дуже відгукнулася!
Враження від неї досі живуть усередині і проростають словами. Цю виставу варто дивитися для подолання негативних психологічних наслідків, заподіяних війною. Дякую всім акторам і режисерові за зцілення мистецтвом!
Олександр Ратушняк