Питання: чи був український балет? Хтось про нього чув? Де наша всесвітньо відома класична музика? Ви знаєте хто така Іта Пензо?
Це українська балерина світового рівня. Про неї Юрій Яновський написав свій чудовий роман «Майстер корабля». «Вона трималася так, ніби їй шлейф несли пажі» – писав він. Чарівна Іта Пензо. Про неї залишилася лише героїня роману «Майстер корабля» і згадки про балет «Йосип прекрасний», у якому вона танцювала. До речі, ці згадки теж залишилися виключно завдяки роману. Бліді, майже нереальні згадки. Здогадки, що щось таке було.
Коли про Яновського і його роман знову стало можна говорити, якийсь дослідник його творчості випадково знайшов афішу балету «Йосип прекрасний» і взявся шукати Іту Пензо. Він знайшов її в росії. Стару, знищену жінку, за плечима якої десятки років поневірянь на Соловках і магаданах.
«Йосип прекрасний» – це ж біблійна історія. Молодого, красивого, як янгол, раба спокушає дружина його пана. Вона теж молода і красива, але самотня. Вона закохується мимоволі, почуття бере над нею гору. Це танець смутку, розпачу, душевних терзань… Скільки всього там могло бути! Які високі ноти мали б звучати!..
А де інформація про автора музики цього балету? Хто написав лібрето? Все знищено розтоптано!!! Бо не мало бути у нас культури, мистецтва. НАС НЕ МАЛО БУТИ.
Отак усюди я натикаюся на клаптики чогось великого і красивого. Було щось, як збірка Василя Стуса «Птах душі», і нема. Було, дивувало, захоплювало глядачів, читачів, а залишились тільки крихти спогадів і знищені люди.
Лесь Курбас ставив оперу «Диктатура». Ця опера теж вражала глядачів свою модерністю і незвичністю. Він зробив із драми Микитенка оперу, бо його змушували це поставити. І він поставив, але оперу, а не драму. Змістив акценти, витягнув твір попри все. Геніальний Курбас був на шляху до опери. Може, й до балету. Його модерне мистецтво випереджало свій час на кілька десятиліть. Мабуть, і сьогодні немає ще театру, який би вийшов на Курбасів рівень. А де Курбас? Знищений! І «Диктатура» його знищена! І оперне мистецтво він не встиг модернізувати! Убили, знищили, затоптали.
Кажуть, що Курбас хотів поставити виставу «Перемога над сонцем», декорації для якої мав малювати Малевич. Уявляю собі великі чорні квадрати, які закривають сонце, бо сонце не може дивитися на Україну в тридцятих роках ХХ століття.
Юрій Шевельов писав про такі чорні діри нашого існування. Вони повсюди в нас. У кожній галузі. Люди творили, досягали, дивували світ, але їх нема, і їхніх творінь нема. Залишилися тільки бліді згадки. Таке болюче існування/неіснування.
Тож оце вам історія про життя великої балерини. Реальна історія, а не вигадана. Про те, як геніальну балерину зі світовим ім’ям, яка могла б створити школу, могла б виконати ще сотні ролей, вивезли в Сибір валити ліс, а згадувати про неї, про її досягнення, про її мистецтво заборонили. І на сцену вийшли білі пачки танцювати «Лебедине озеро» Чайковського.
Колись я читала в спогадах Надії Суровцевої про жінок, яких на лісоповалі називали оксамитками. Їх забрали в Сибір прямо з вечірок, імпрез. Вони у вечірніх оксамитових сукнях валили ліс. Іншого одягу вони не мали. Ось так я уявляю собі Іту Пензо...
Тетяна Коханевич