Думала оминути цю тему, але вона знову знаходить мене, неначе каже: «Ну чого ти мовчиш???» Приїхав ще один евакуаційний потяг з людьми, які тікають від російських ракет. Страшно навіть подумати, що змушує людей залишити все рідне, схопити в оберемок дітей, тварин, документи і поїхати в невідомість...
І зараз, як ніколи видно результати багаторічної інформаційної війни, коли на заході – всі бандерівці (з негативним присмаком, бо ж зараз ми всі хочемо вважати себе бандерівцями), на сході – любителі руського міра, Донбас і Луганщина – всі бандити. Пам'ятаєте ці поділи українців на сорти під час передвиборчої кампанії Януковича?
От зараз воно лізе з усіх дір. От зараз ті, які дивилися Сватів, слухали Лєпса і Ані Лорак, говорили, що внє палітікі, виявляються найбільшими патріотами і не хочуть "засмічувати наше місто". Ті, хто пальцем об палець не вдарив, щоб утверджувалась українська мова, сьогодні криком кричать, що приїзжджі створять тут Лугандонію…
Відмийтеся спочатку самі!!!
За останні п’ять місяців я познайомилася з найпрекраснішими представниками нашої нації з Харкова, Херсона, Слов'янська, Краматорська, Куп'янська, Дружківки, інших міст. Ці люди приїхали шукати прихисток, але більше за все хочуть бути корисними, хочуть допомагати. Вони чітко знають, чому вони тут і хто ворог. Для мене вони приклад цілеспрямованості і невтомності.
Часто буденні справи виривають мене з потоку і захоплюють в свої тенета. Дім, діти, консервація... Але це точно не про тих, хто покинув свій дім. Понад усе вони хочуть повернутися додому і роблять для цього все можливе: плетуть сітки, допомагають в гумцентрі, сушать овочі для військових, шукають гроші і купують такі офігенні штуки для ЗСУ, що у мене мимоволі щелепа відвисає.
Захоплююся ними і не перестаю дякувати!
Скажите ви: "Різні бувають". Так і ми в Кропивницькому різні! Всі "ми" складаємося з різних "я"! Але не треба виносити вирок всім, хто приїжджає зі Сходу чи Півдня. А ті, хто приїхали з іншими переконаннями, поживши тут, і зустрівши нашу привітність і бажання допомогти, відчувши, якою може бути справжня українськість, світоголядно почнуть змінюватися. Жодна крапля нашої доброти й сердечності не пропаде даремно!
Наталя Ковальчук
А тим часом Ініціатива REACH за підтримки іноземної неурядової організації ACTED промоніторила переміщення переселенців із зони бойових дій до нашого міста та через нього і оприлюднила результати. Як повідомляє пресслужба міської ради, участь в опитуванні взяли 318 респондентів — зазвичай вибірка дослідження становить 10% від загальної кількості зареєстрованих ВПО в населеному пункті. За віковою ознакою — найбільше опитаних – це дорослі від 31 до 50 років, за статтю – жінки (59%). Найбільше серед них – виїхали із Харкова, Сіверськодонецька, Маріуполя, Слов’янська та Краматорська.
Кропивницький вони обрали, бо мають тут рідних, або друзів, або ж їм просто порадили місто чи вони сподіваються на працевлаштування. Серед тих, хто обрав Кропивницький, як місто тривалого перебування – 65% респондентів орендують житло, 21% проживають у родичів чи друзів і 6% – у гуртожитках.
Переважна більшість опитаних планують у майбутньому повернутися до місць постійного проживання після завершення активних бойових дій і встановлення контролю України на окупованих територіях. А також, якщо буде робота, навчання, житло, медична допомога тощо.