Усім відодмі перипетії п’єси Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) «Мартин Боруля». Головний герой намагається довести своє дворянське походження. Ситуацію подано у комедійній формі. Але схожа історія трапилась із батьком драматурга. Отож, він дуже розсердився на сина за цей твір, сучасники писали, що навіть певний час не спілкувався із Іваном. Тепер можна сказати – розв’язка драми знайдена.
У збірці архівних документів канцелярії Великого Князівства Литовського "Метрика Литовська" ("Metryka Litewska") наведений історичний документ приблизно 1514 року, в якому значиться боярин Лідський Яцко (тобто Яків) Тубалич.
Прізвище Тубалич належить до так званих патронімічних прізвищ, тобто походить від імені батька його першого носія – Тубал. Можливо, що з часом воно історично трансформувалося на прізвище Тубалевич (Тубєлевич або Тубілевич, а згодом – Тобілевич).
Якщо це було саме так, то саме боярина Лідського повіту Віленського воєводства Великого Князівства Литовського Яцка (Якова) Тубалича (народився десь у другій половині XV століття) з великою часткою історичної та генеалогічної ймовірності ми можемо вважати засновником старовинного литовського шляхетського роду Тубалевичів (Тубєлевичів або Тубілевичів, а згодом – Тобілевичів).
Прізвища зі схожою основою зустрічаються в офіційних джерелах того часу. В алфавітному покажчику до книги "Перапіс войска Вялікага княства Літоускага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоускага. Кн. 523. Кн. Публічных спрау 1"(Мінськ: видавництво "Беларусская наука", 2003) серед інших військових слуг того часу значиться: "Тубич Юрый, б. Лідскага пав. Віленскага в-д. 33"(наведено такі скорочення: б. – боярин, пав. – повіт, в.-д. – воєводство).
Отже, Юрій Тубич у 1528-му році згадується як боярин Лідського повіту Віленського воєводства. У документах "Перепись Жемайтских волостей 1537-1538 гг." згадані литовські селяни жмудського походження – це такі люди, як Андрій Тубвеліс (Андреи Тубвелис), Яким Тубєліс (Яким Тубелис), Мацкус Тубокіс (Мацкус Тубокис).
Із цікавої книги визначного дослідника історії родів литовської шляхти Яна Цєхановича "Роди лицарські Великого Князівства Литовського" ("Rody rycerskie Wielkiego Ksiestwa Litewskiego"), яка була видана польською мовою 2001 року, нам відомо наступне (переклад Богдана Тобілевича): "Тубєлевич (Тубелевічюс) гербу Бавола Глова, Крживда і Помян. Вивід фамілії [тобто родовід. – Примітка Богдана Тобілевича] уроджених Тубєлевичів гербу Бавола Глова з 26 травня 1800 року подавав, що рід той від віків замешкував у добрах [тобто поселенні. – Примітка Богдана Тобілевича] Тубєлевичі в повіті Лідському [Віленського воєводства. – Примітка Богдана Тобілевича].
В 1720 році Тубєлевичі набули від [шляхтичів] Годачевських [поселення] Талкуни в повіті Троцькому [Віленського воєводства. – Примітка Богдана Тобілевича], а від [шляхтичів] Чадикінів [поселення] Генюшкі. В ХІХ віці [Тубєлевичі] визнані стали через герольдію Віленську за родовиту і старожитну шляхту польську. Вписано їх до першого класу книг шляхти губернії Литовської" (сторінка 283).
"Тубілевич (Тубілевічюс) гербу Бавола Глова, Вєнява. Замешкували на Віленщині [територія колишнього Віленського воєводства Великого Князівства Литовського. – Примітка Богдана Тобілевича] і Жмуді [Жмудь або Жемайтія – історична та етнографічна область у Литві. – Примітка Богдана Тобілевича]" (сторінка 284).
4 грудня 2018 року мені вдалося знайти першу згадку в історичних джерелах про шляхетський рід Тобілевичів (Тубєлевичів або Тубілевичів) з Литви (Великого Князівства Литовського) – це дані 1600 року. Вони містяться у 12-му томі алфавітного довідника "Польська Енциклопедія Шляхетська" ("Polska Encyklopedja Szlachecka"), який виданий за редакцією дослідників шляхти Стефана Януша Старикон-Каспржицького та Міхала Дмовського польською мовою 1938 року в місті Варшаві.
На сторінці 26-ій цього довідника зазначено, що шляхетський рід Тубєлевичів ("Tubielewicz" – це старовинне написання прізвища Тобілевич) відомий з 1600 року та проживав у поселенні Тубєлевичі ("Tubielewicze") Лідського повіту (входило до складу Лідського повіту Віленського воєводства колишнього Великого Князівства Литовського, зараз – територія Лідського району Гродненської області Республіки Білорусь).
Як джерела інформації вказані праці відомих дослідників польської шляхетської геральдики – графа Евариста Анджея Куропатніцького герба "Нєчуя" (1734-1788), шляхтича Каспера Нєсєцького герба "Порай" (1682-1744) та графа Єжи Сєвера Борковського-Дуніна герба "Лебідь" (1856-1908).
У збірці архівних документів канцелярії Великого Князівства Литовського "Метрика Литовська" ("Metryka Litewska") за 1690 рік згадано п'ятьох литовських шляхтичів Тубєлевичів. Нащадки цього старовинного литовського шляхетського роду й зараз проживають у Литві, а також Білорусі та Польщі.
У далекому минулому одна з гілок старовинного литовського шляхетського роду Тобілевичів (Тубєлевичів або Тубілевичів) переселилася з територій Литви та Білорусі на землі сучасної України. Представники цієї гілки роду проживали на території Луцького та Старокостянтинівського повітів Волинської губернії, належали до спадкової шляхти герба "Трживдар" ("Trzywdar").
30 грудня 1802 року під №3258 був складений "вивід шляхетства" роду Тубєлевичів герба "Трживдар" ("Tubielewicz herbu Trzywdar"), які проживали у Волинській губернії. Серед їхніх нащадків були корифеї українського національного театру – брати та сестра Тобілевичі. Ми знаємо їх під театральними псевдонімами Іван Карпенко-Карий (1845-1907), Микола Садовський (1856-1933), Панас Саксаганський (1859-1940) та Марія Садовська-Барілотті (1855-1891).
18 грудня 1840 року "Центральная Ревизіонная Комиссія, Высочайше Учрежденная для рассмотренія действій Дворянскихъ Депутатскихъ Собраній губерній Кіевской, Волынской и Подольской" на своєму засіданні розглянула справу про дворянське походження роду Тубєлевичів, яку надіслали з Волинського дворянського депутатського зібрання. Після закінчення розгляду та відмови у затвердженні спадкового дворянства Тубєлевичів справа була передана до Волинського губернського правління для приписання членів роду Тубєлевичів в однодворці або ж громадяни Волинської губернії.
Генеалогічна пам'ять про старовинне литовське походження роду Тобілевичів передавалася від покоління до покоління. У статті краєзнавця з міста Новомиргорода Кіровоградської області Івана Кіндратовича Бойка (1922-1987) "Скарб: нове про Тобілевичів", яка була опублікована в обласній газеті "Молодий комунар" від 16 серпня 1969 року, читаємо наступне: "До цікавих спостережень приводять роздуми і пошуки матеріалів про походження прізвища "Тобілевич". З діда-прадіда в родині Тобілевичів побутує переказ про походження цього роду з Литви. Говорять, що предки переїхали звідти спершу на Київщину, а потім оселилися в Турії. Тут вони знайшли собі другу і найтеплішу батьківщину. Якийсь час вони називалися "Тубільцями", потім "Тубілевичами" і, нарешті, Тобілевичами. Доказом цього може бути такий факт: у третім томі творів Карпенка-Карого є лист до Лукича-Левицького (стор. 220), у якому згадується досі нерозшукана п'єса Івана Карповича "Іван Тубілець". І ще одне. Син Івана Карповича Юрій Іванович, що помер молодим, надрукував у дореволюційних агрономічних журналах кілька наукових статей, підписавши їх псевдонімом Тубілець".
У 1976-му році рідний онук видатного українського драматурга Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого) – засновник та перший директор Державного заповідника-музею І. К. Тобілевича (Карпенка-Карого) "Хутір Надія" Андрій Юрійович Тобілевич (1905-1979) – розповідав місцевому краєзнавцю та письменнику Миколі Кузьмовичу Смоленчуку (1927-1993) про те, що "Тобілевичі вийшли з Литви...".
Отже, зі всього цього можемо зробити висновок – славетний рід Тобілевичів (Тубєлевичів або Тубілевичів) має старовинне литовське шляхетське походження. І саме його визначні представники – корифеї українського національного театру та їхні сучасні спадкоємці – зробили видатний особистий внесок в історію української землі та українського народу.
Богдан Тобілевич, краєзнавець