29 лютого виповнюється сто років з дня народження вчениого-фітотерапевта, засновника серії аптек «Народна медицина Данила Зубицького», академіка Академії проблем людини, академіка Академії екологічних наук, лауреата премії імені В. І. Вернадського, нашого земляка Данила Зубицького. Напрацювання цього унікального вченого, який трохи більше двадцяти років тому пішов із життя, належно не оцінені і не впроваджені. А вони колосально можуть стати в пригоді нинішній і поствоєнній Україні.
За словами здоров'я нації стоїть робота тисяч медиків, людей, які своєю працею допомагають нам зберегти найцінніше – здоров'я. В Україні сьогодні не всі пам'ятають і примножують те, що зробили видатні лікарі України. Данило Никифорович Зубицький належить саме до тих лікарів, хто маючи талант від Бога, допоміг десяткам тисяч пацієнтів!
Незважаючи на академічну медичну освіту, колосальний досвід роботи у фармацевтиці та терапії, Данило Никифорович Зубицький мав славу саме народного цілителя, людини, яка в третьому поколінні лікарів фітотерапевтів використовувала силу рослин для лікування важких недуг.
Видатний лікар помер в 2003 році, а останні дні його життя затьмарені трагічними реаліями сучасності, що надовго відсунули реалізацію мрії всього життя Данила Никифоровича – створення першої в Європі фітоклініки Данила Зубицького «У Здравіє, у Спасіння».
Ми поспілкувалися з Ігорем Зубицьким, молодшим сином знаменитого українця. Розмова зайшла не лише про те, як жив його батько, як зцілив тисячі українців, а й як повсюдна практика рейдерства і недобросовісного бізнесу поставила під питання продовження роботи цілої династії українських лікарів Зубицьких.
Зараз будівлю, яку Данило Зубицький побудував за власні кошти для розміщення клініки народної медицини, чомусь займає Київська школа економіки. Належить тепер будівля іноземному інвестфонду Dragon Capital, який придбав її за досить спірних обставин.
– Розкажіть про медичну практику Данила Никифоровича Зубицького. Де він здобув освіту, як став знаменитим і якими принципами керувався в роботі?
– Мій батько все своє життя присвятив благородній справі лікування людей. Початок медичної практики Данила Никифоровича збігся з Другою світовою війною, а його батько, мій дід, Никифор Зубицький, був на той час дуже відомим практикуючим лікарем в Кіровоградській області. Вони разом стали учасниками партизанських загонів, де дбали про поранених. Батько і дід використовували весь досвід народної медицини, який сім'я збирала десятиліттями.
Після закінчення війни і отримання медичної освіти батько повністю присвятив себе справі запровадження в медичну практику натуральних ліків, керуючись принципами пробудження внутрішніх сил пацієнта, уникаючи побічних явищ при лікуванні, чим славиться випробувана тисячоліттями народна медицина (фітотерапія).
Спочатку батько працював в аптеці в Кіровоградській області, причому вона була з тих, де готувалися рецептурні ліки. Потім він почав власну медичну практику як лікар-фітотерапевт, працюючи в основному в медсанчастинах підприємств і поліклініках.
Згодом успіхи в лікуванні принесли йому популярність, і він переїхав до Києва, де, не зважаючи на утиски з боку офіційної влади, продовжував індивідуальну медичну практику, застосовуючи власні препарати. Простіше стало в 80-х, коли він створив приватне підприємство і зміг налагодити виробництво ліків за своїми рецептами. Уже в 90-х Данило Никифорович Зубицький мав мережу аптек, де продавалися ліки за його рецептами. У таких регіональних представництвах прийом пацієнтів вже здійснювали інші лікарі, яких він навчив. В середині 90-х з'явилася реальна можливість втілити мрію всього його життя – побудувати першу в Європі клініку народної медицини в Києві, де могли б лікуватися пацієнти, проводитися дослідження в галузі фітотерапії.
– Якими принципами керувався в роботі Данило Зубицький, що допомогло йому знайти популярність?
– Його девіз був: «Лікар повинен вилікувати себе сам». Він був твердо впевнений: якщо лікар не здатний допомогти собі, то він не зможе допомогти пацієнтові.
Друге, Данило Никифорович Зубицький був людиною абсолютно доброї вдачі. Він вважав, що вилікуватися може тільки той, хто перебуває в хорошому настрої і духовній рівновазі. Зараз Україна і світ приходять до розуміння важливості духовної складової в успіху лікування, а батько використовував духовність вже тоді, 60 років тому.
Третій принцип його роботи: системність і цілісний підхід в лікуванні першопричини хвороби. Він не лікував виключно якийсь один орган, а розглядав організм людини в цілому. Для кожного пацієнта батько вів детальну історію хвороби з його власними замальовками проблемних органів. Всі історії були систематизовані і задокументовані в томи вручну, в зшитих 4-5 зошитах. У кожній карті пацієнта було зазначено, з якою проблемою той прийшов, як просувалося лікування, які використовувалися препарати і результат. Зараз такий підхід в терапевтичній практиці здається звичайним і цілком нормальним, але для середини минулого століття в Радянському Союзі він був революційним.
– Як Данило Зубицький створював свої ліки? Чи реєстрував на них патенти?
– Будь-яка людина, яка входила до батька в кабінет, могла побачити, що всі меблі заставлені величезною кількістю різного об'єму пляшечок з латинськими написами. У них знаходилися лікарські настоянки. Залежно від того, яке лікування було необхідно пацієнту, Данило Никифорович Зубицький комбінував ці настоянки, створюючи унікальні препарати.
У 80-х, коли з'явилося приватне підприємство «Народна медицина Данила Зубицького», силами батьківського підприємства було побудовано окрему будівлю фітолабораторії, де вироблялися ліки. Тоді почався етап промислового виробництва препаратів. На той час батько вже сформулював ряд рецептів своїх ліків і технологію їх виробництва, створив мережу аптек. Ліки почали купувати дистриб'ютори в регіонах.
Паралельно з цим його підходи в фітотерапії стали визнаватися і академічною медициною, з'явилися публікації в наукових журналах. Тоді медичні кола тільки починали звертатися до фітотерапії на офіційному рівні. На Заході фітотерапія – окремий, законодавчо підтримуваний напрямок в медицині. Хотілося, щоб так само питання вирішилося і у нас в країні.
Якщо говорити про патенти, то в умовах Радянського Союзу, де будь-яке досягнення негайно ставало «народним», мови про якісь авторські права не йшла. За часів незалежності батько оформив ряд патентів на використання лікарських трав.
– Як Данило Зубицький прийшов до ідеї створення першої в Європі фітоклініки?
– Це була його мрія всього життя! Навіть з урахуванням того, що взаємодія будувалася на офіційних зустрічах в рамках Міністерства охорони здоров'я, можливостей для розвитку було не так вже й багато, не кажучи вже про якусь підтримку з боку держави. У Данила Никифоровича Зубицького була єдина можливість просувати народну медицину – тільки своїми досягненнями і своїми розробками. До речі, серед пацієнтів батька, яких він вилікував, було дуже багато лікарів, представників традиційної медицини. Саме тому народилася ідея заснувати центр народної медицини, причому з використанням в тому числі і духовних практик. Я думаю, в цьому зіграло роль і те, що Данило Никифорович був дуже віруючою людиною. Зараз вже нікого не дивує спільна робота психологів, духівників та лікарів в питанні лікування складних пацієнтів. Є групи психологічної підтримки для хворих на рак або батьків маленьких пацієнтів зі складними захворюваннями. Тоді, на початку і середині 90-х – це був безперечно новаторський підхід.
Саме такий підхід, з'єднання лікування травами з духовним оздоровленням, відображений в архітектурному вирішенні клініки, яку побудував батько. Наприклад, на башті будівлі фітоклініки був встановлений дзвін: його голос повинен був підтримувати пацієнтів духовно. У цю будівлю Данило Никифорович вклав душу і всі свої кошти. Жив він дуже скромно і був фанатом своєї справи.
– Де вона знаходиться, як була виділена земля під будівництво, як створювався проєкт і чому клініка так і не запрацювала?
– У 90-х батько звернувся до Шевченківської райдержадміністрації та Київської міськради із запитом про виділення ділянки для створення першої в Європі фітоклініки, і в 1996-му році йому виділили ділянку за адресою вул. Шпака, 3 в Києві. У всіх абсолютно документах йшлося саме про створення фітоклініки за цією адресою. Тоді ж було отримано дозвіл на будівництво, і батько замовив проєкт в архітектурному бюро «Білий крук», яким керував Сергій Мандалина.
Був розроблений і погоджений проєкт, і в 1996 році почалося будівництво. Відкриття фітоклініки планувалося на 1998 рік. Але оскільки будувалося все виключно на кошти підприємства «Народна медицина Данила Зубицького», будівництво затяглося до 2003 року, тобто на 7 років.
На той час батько захворів і попрацювати ні йому, ні його синові, моєму братові Олександру, який продовжив роботу і дослідження батька, в стінах клініки не вдалося. Зараз, через 20 років судових тяганин у стінах першої в Європі фітоклініки розташувалася Київська школа економіки, а сама будівля належить дочірньому підприємству інвестфонду Dragon Capital.
– Як таке сталося?
– Відбулося рейдерське захоплення підприємства, в тому числі всього нерухомого майна, і будівлі клініки, і двох інших будівель, де знаходилися лабораторії. По суті, опинившись при смерті, батько втратив все, над чим працював протягом життя.
Бізнес, кажучи сучасною мовою, Данила Зубицького був побудований біля його будинку, і навіть коли він уже був прикутий до ліжка, його співробітники з сусіднього будинку завжди могли зайти до нього.
Він був єдиним засновником і власником компанії. Мій старший брат займався медичним напрямком, я допомагав з точки зору фінансових питань. Але були й інші співробітники, вони і зіграли «вирішальну» роль.
За три тижні до смерті батька протягом одного дня приватне підприємство перереєстрували як ТОВ, в яке входять ще 4 акціонери на 60% частки, внісши у статутний фонд всього 3 тис. грн. Серед «нових акціонерів» виявилася дружина заступника голови Шевченківської РДА Наталія Вакараш. Саме її участь в авантюрі, думаю, і зробила можливою перереєстрацію підприємства протягом одного дня. (…)
«Коротко.Про»