Розстріл глядачів на концерті російського рок-гурту «Пикник» мене не здивував – і зовсім не тому, що про нього «попереджали». Всі обговорюють жертв та вигодонабувачів цього теракту, однак ніхто не говорить про сам «Пикник»…
Ймовірно, в середині 00-х я випадково потрапив на один з «традиционных весенних концертов» (так було в рекламі) цього гурту в Києві. Одна справа слухати їхні «хіти» (для прикладу – «Єгиптянин», «Фиолетово-черный», «Шаман») з аудіоносіїв чи відеокліпів, зовсім інша – опинитися в «театральній» атмосфері живого концерту. Власне, мене вразило не скільки те, що відбувалося на сцені («шаманський» стиль, чудернацькі костюми, містичні символи і т.п.), стільки те, що відбувалося в глядацькому залі. А там у розпал концерту почали вставати зі своїх місць, сходитися у міжряддях і танцювати кількадесять молодиків спортивного вигляду, з татуюваннями на руках, шиях, обличчях у вигляді всіляких свастик і рун. Вочевидь їх заводило те, що відбувалося на сцені, але водночас вони наче зливалися між собою у якомусь магічному ритуалі...
Відчуття агресії, яким віяло від цих молодиків, примушувало глядачів втискатися в свої крісла чи пересідати подалі від міжрядь, де вони «танцювали». Я тоді ще подумав, що справжній – не книжний – фашизм має саме такий вигляд: молоді люди, певні своїх сил, своїх прав, своєї винятковості, демонструють це один одному і решті людей в напівмістичному трансі... І якщо це було в напівєвропейському Києві – то що було на подібних концертах по всій «великой и необьятной»? Бо коли б комусь заманулося знайти людей, готових продемонструвати свою «силу и удаль» – не важливо де – їх легко було б знайти саме серед фанатів «Пикника».
Володимир Богдпнович
Теракт у москві – провал у роботі ФСБ?
…Важко знайти логічне пояснення інтересу України в жахливій трагедії в «Крокус Сіті Холі». Його й немає: для Києва організація такого теракту була б самогубством. І якщо вже є ідейні камікадзе, готові пожертвувати життям, аби вбити десятки простих росіян, то хіба не ефективніше було б використати їх для нападу на російський урядовий кортеж?
Однак у Кремлі не лише не збираються відкидати «український слід», а й роблять його основною версією. Спершу ФСБ повідомила, що після вчинення теракту група терористів мала намір перетнути російсько-український кордон, мала «відповідні контакти на українському боці». Пізніше Путін у телезверненні заявив, що терористів було четверо, «вони намагалися зникнути й рухалися у бік України, де для них попередньо було підготовлено «вікно» для переходу кордону».
Серйозно? Терористи їдуть по дорозі з камерами спостереження на «Рено», яке розшукують, через третину країни до західного, найбільш контрольованого кордону, де ведуться активні бойові дії й триває антидиверсійна робота? І вже тим більше важко оцінити правдивість заяв затриманих про «вікно», якщо одному з них відрізають вухо, примушуючи його з’їсти: після допиту третього ступеню, проведеного російськими «спецами», навіть найправовірніший мусульманин може зізнатися в любові до свинини, борщу та вареників.
Те, що історію з «вікном» на українському кордоні шито білими нитками, видно і з коментаря посла Білорусі в РФ Дмитра Крутого за дві години до виступу Путіна. Він заявив, що білоруські силовики допомагали росіянам не дати терористам утекти через білоруський кордон. І ще більше запитань виникає, коли читаєш коментарі про те, що неподалік розташовано підрозділи Росгвардії: спецназ добирався до ТРЦ майже годину, хоча штаб ОМОН — менш як за три кілометри від «Крокус Сіті Холу», а терористи поїхали на тій самій машині, що й приїхали…
Дивна поведінка терористів і російських спецслужб лише підкріплює аргументи прихильників конспірологічної теорії, що за терактом у «Крокус Сіті Холі» стоїть Кремль. Але питання про причетність Луб’янки до теракту залишається відкритим. Не викликає сумнівів здатність і готовність ФСБ, ГРУ або іншого російського секретного підрозділу вчинити масове вбивство росіян. Досить згадати вибухи житлових будинків у Росії 1999 року.
Але навіщо Кремлю новий теракт? Щоб посилити підтримку Путіна? То логічніше організувати теракт до виборів, а не після «тріумфальної перемоги» 17 березня. Щоб провести мобілізацію? То для цього цілком вистачило б атак «Російського добровольчого корпусу», легіону «Свобода Росії» та Сибірського батальйону на прикордонні райони Білгородської та Курської областей і обстрілів Бєлгорода. Щоб посилити режим, обґрунтовуючи необхідність репресій? То Путін робив це й до теракту в «Крокусі».
Для того, щоб досягти цих та інших цілей, у Кремля є інші варіанти рішень, ніж загибель 137 людей. Водночас теракт не працює на мобілізацію до російської армії, оскільки не армія, а ФСБ бореться з тероризмом, а спецслужбі мобілізація не потрібна — її укомплектовано й забезпечено геть усім.
Тому цілком можливо, що трагедія в «Крокус Сіті Холі» — це провал російських спецслужб, які, сконцентрувавшись на боротьбі з донаторами ВСУ, прихильниками Навального та геями, проґавили загрозу в особі ІДІЛ. Провал, що демонструє серйозні проблеми в роботі ФСБ з ісламістським підпіллям. Провал, якого не уникли ні МОССАД із ШАБАК 7 жовтня, ні ЦРУ з ФБР 11 вересня.
Непрямим підтвердженням того, що теракт став несподіванкою для Кремля, який гадки не мав, як реагувати на «чорного лебедя», є довге мовчання Путіна: як і у випадку з реакцією на заколот Прігожина, російський лідер виступив із телезверненням лише майже за добу після трагедії в «Крокусі».
Та якщо організаторами теракту були не українські спецслужби й не російські, то у Росії — серйозна проблема. Та й у Заходу теж. У всіх тих, хто зганяв ІДІЛ із насиджених місць у Сирії та Іраку. А це означає, що в Росії та Заходу з’являється спільний ворог, спільні турботи, збільшується потреба в контактах і взаємодії… І тут проблема виникне для нас, для України, оскільки з’являється перспектива не лише секторальних форм співробітництва наших партнерів із нашим ворогом, а й загроза глобальної домовленості на шкоду інтересам нашої країни.
Наразі ж Кремль цинічно використовує трагедію у власних інтересах. Передусім для виправдання й легітимізації більшої жорсткості режиму Путіна, посилення спецслужб, боротьби з незгодними й убивств росіян — прихильників РДК. Уже зараз лунають заклики депутатів і чиновників повернути смертну кару за проведення терактів. За її запровадження висловилися заступник голови комітету Держдуми з безпеки Юрій Афонін, радниця генпрокурора Наталія Поклонская, глава «Справедливой России» Сєргєй Міронов.
Крім того, теракт у «Крокусі» використовуватимуть не так для проведення мобілізації, як для мобілізації мас («бути разом, в одному строю») перед обличчям «цинічного й жорстокого ворога» — Заходу та його «маріонетки» України. Російська журналістка Єкатєріна Вінокурова зазначає: «…теракт, найімовірніше, надовго поховав «партію поміркованих»… Тим, хто залишається в Росії, треба буде просто прийняти, що на нас чекають роки життя в гранично мілітаризованому суспільстві, в якому ключовий вплив на внутрішню політику чинитимуть «яструби» з Радбезу».
Та водночас зростає й ризик того, що збільшиться кількість міжнаціональних і міжрелігійних конфліктів, коли патріотично налаштовані громадяни влаштовуватимуть погроми таджиків, узбеків, інших мігрантів із Центральної Азії. Z-автор Владіслав Угольний пише, що «люди хочуть погромів. Ніжками тупотять і хочуть погромів. Дискусія, що розділила суспільство, це кого громити — чурок чи хохлів». І ось уже лунають заклики обмежити в’їзд мігрантів до Росії на час проведення СВО. Для Кремля в цьому ховається загроза дестабілізації, небезпека того, що ситуація може вийти з-під контролю. Наразі російське керівництво спрямовує цей гнів проти українців.
Володимир Кравченко, ДТ