Медведчук влаштує судилище над книгою Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса". Публічна інквізиція книги! Відчуваю, як ми занурюємося в часи СРСР, коли література була під прицілом разом із авторами, а так звані адвокати, "раби, подножки", виголошували їм диявольські вироки.
Цю книгу я прочитав у вересні 2019 року. Загалом, цей місяць був для мене тематично пов'язаний зі Стусом: перегляд "Забороненого", прочитання збірки вибраних творів, врешті книга "Справа Василя Стуса". Пам'ятаю з якою гіркотою читав свідчення очевидців, протоколи допитів тощо. Кожному з вас раджу прочитати ці матеріали, аби збагнути, що таке СРСР. Стуса зраджували товариші, доносячи про все, до найменшої дрібниці, доносили навіть медсестри, коли він перебував на лікуванні, цинічно брехали кагебісти, котрі допитували його, а причина смерті (або загибелі) Стуса й донині достеменно невідома.
Та найстрашніше, що судили Василя не за пограбування, страшні злочини чи з якоїсь дійсно вагомої причини – його судили за ВІРШІ(!) у той час, коли творчістю Стуса захоплювалися за кордоном. 1978 року поета прийнято до PEN-клубу, 1985 року українська діаспора намагалася висунути митця на здобуття Нобелівської премії з літератури... Кагебісти вилучали рукописи, друковані тексти, вигадували цілковито безглузді речі, а табірними наглядачами було знищено збірку «Птах душі» з приблизно 300 віршами Стуса. Він викривав людську підлість, рабську психологію, устрій кривавої машини, у якому людина була всього-на-всього гвинтиком системи ("рад-соц-концтаборiв союз".) Шевченко на сторожі коло нас поставив Слово, а Стус – Совість.
35 років тому відбувся суд над Василем, де Медведчук був його адвокатом, а зараз Стуса судять знов. Медведчук позивається до суду щодо захисту честі, гідності та ділової репутації і просить суд заборонити видання (виготовлення) та розповсюдження книжки «Справа Василя Стуса» і поширення будь-якої інформації про неї у ЗМІ й інтернеті. Окрім цього, він просить стягнути з Кіпіані та видавництва "Vivat" витрати на сплату судового збору та визнати частину інформації, наведеної в книзі, недостовірною... Медведчук не визнає своєї провини як адвоката, а на запитання журналіста : "На фільм про Стуса підете?", відповів: "Навіщо? Він мене не цікавить, як і сам Стус".
Пам'ятаймо ціну правди! Коли починають забороняти книги, варто чекати темних часів.
"Один лиш час і має совість". Василь Стус
Максим Бричка