Саме так характеризується хід минулої виборчої кампанії у нашому місті у інтерв’ю народного депутата від партії «Слуга народу» Олександра Дануци газеті «Україна-Центр».
Річ у тім, що штаб цієї партії на місцевих виборах мав очолювати сам Олександр, але на свою біду дав інтерв’ю виданню «Лівий берег». Витримки з нього певні люди тут же поклали на стіл Президенту. І … виборчий штаб прислали очолювати іншого нардепа, списочника із Дніпра Микиту Потураєва (саме він отримав таку літературно заангажовану характеристику).
Чи допоможе серіал «Слуга народу мєсний»?
Як на мене, то особливої різниці немає: і у Олександра, і у Микити навіть біографії схожі. Професії отримали одні, але кинулись у іншу сферу – медійну. І, очевидно ж, не тому, що мали до того особливі здібності чи любов до слова, швидше до слави, бажання бути в мейнстримі, на виду і хапати вершки.
Але це для мене, а для Сашка, який, як він сам розповідає, провів близько тридцяти виборчих кампаній (можна додати – чи не з десятком різних партій!), це, звісно, провал у всіх сенсах. Не дарма він називає результати виборів не просто поганими – моторошними! І тут же додає, мовляв, розумію, рейтинг партії впав, але ж можна було на місцях витягувати – на один, на два, на три відсотки більше.
Ну, і що б це змінило? Таке враження, що Олександр Дануца не розуміє, що високий рейтинг партії, завдяки якому він і став депутатом, тримався лише тому, що люди повірили: Зеленський змінить систему, зробить її чесною, справедливою, ефективнішою, наближеною до людей, коли діятиме Закон, а не особисті зв’язки і хабарі.
Натомість Олександр і не приховує, а прямо розповідає, що виборчу кампанію у Кропивницькому фінансував Сергій Тарасов. Саме він розповідав у ЗМІ, яка благодать чекає на нас, якщо ми оберемо головою міста Ольгу Ковальову-Алокілі. Так званого «природженого лідера». Цікаво, хто для цієї ніжної пані придумав таке формулювання? Справжні природжені лідери йшли захищати країну, возили допомогу на фронт, йшли під кулі на майданах, а не сиділи у офісах російських банків.
Щодо Тарасова, то Олександр солідарний з ним: він хоче «отримати контрольний пакет у тих радах, які йому цікаві. Це логічна бізнес-модель». Це логічна бізнес-модель для тієї системи, проти якої голосували люди, підтримуючи «Слугу народу» (дехто навіть писав у соцмережах, що мусить голосувати за Дануцу, хоч і не довіряє йому). А тепер слуги роблять те саме. Ось у чому моторошний результат для всіх нас. То яка різниця – Потураєв чи Дануца?
Чи у Сашка немає картатого піджака? Впевнена – є.
Світлана Орел