Приголомшила несподівана новина: пішов з життя потужний підприємець, екснардеп Станіслав Березкін. Ще міг би жити і жити. Виходить, не дарма він поспішав, ніколи не сидів на місці, діяв напористо й цілеспрямовано.
Ризикованіший і авантюрніший у бізнесі, та й у політиці, він розпочинав свій бізнес у далекому 1993-му. Спочатку спробував зайнятися нерухомістю. Потім вирішив придбати лінію з розливу шампунів, але справа не пішла. Ключовим виявилось слово – розлив. Нове підприємство «Система ССБ» (перші букви ініціалів і прізвища) почало розливати олію. Дуже швидко воно розвинулось і з’явилась ціла торгова марка – «Сонола». Швидкий успіх було забезпечено за рахунок кредиту Європейського банку реконструкції і розвитку та більше чотирьох мільйонів доларів від американських інвесторів. Тут уже було за що не лише розливати, а й будувати заводи по переробці соняшника, пізніше виробництва маргаринів, майонезів, комбінованих жирів. Постала кампанія «Креатив».
І усе було б чудесно, але кредити треба було віддавати. З цим вийшла заминка. Пару років тривала судова тяганина. Справу вдалося більш-менш залагодити тільки у 2005 році, коли уряд очолила Юлія Тимошенко. Березкін тоді причалив до її політичної сили – ВО «Батьківщини». Юля Володимирівна особисто відкривала один з його нових переробних заводів.
Його бізнес ріс і ставав багатопрофільним. Пелетні заводи, елеватор, качина та свиноферма, соєвий завод, але не все це приносило належний дохід. Деякі бізнеси доводилось з часом закривати.
Тим не менше, на лто 2015 року оборот групи «Креатив» становив більше п’яти мільярдів гривень. Але на ньому також висіли величезні борги – більше 600 мільйонів доларів, значна частина яких припадала на українські державні банки – Ощадбанк та «Укрексімбанк» плюс величезна кількість заплутаних боргових зобов’язань із більшими й меншими партнерами. Тож, улітку 2015 року 80 відсотків свого олієжирового бізнесу разом із торговою маркою «Креатив» Станіслав Семенович продав.
І хоча Березкін створив нову управляючу кампанію «Грін стоун», але його бізнес супроводжує безліч судових позовів, кілька разів арештовувалось майно (дорогі машини його доньки Вікторії, один з ресторанів).
Станіслав Семенович, а точніше його дорослий син Максим, на початку 2000-их придбали тоді кіровоградський футбольний клуб «Зірка». Не один мільйон гривень вклали у реконструкцію однойменного стадіону, який зараз приймає солідні змагання не лише футболістів, а й легкоатлетів. Він, очевидно, залишиться доброю пам’яттю про колись процвітаючого бізнесмена Станіслава Семеновича Березкіна. Як і благодійний фонд «Доротвір», який порадував багатьох і дітей, і дорослих не лише святковими подарунками, а й необхідною допомогою.
У політиці він так само не раз здійснював кульбіти. У 2014 був одним з тих, хто голосували за диктаторські Закони 16 січня, а потім – підтримав Майдан. В одну з попередніх виборчих кампаній пройшов у парламент за списками БЮТ, причому за найактивнішої підтримки Юлі, яка приїздила, виступала, ручалася за нього, а через два тижні (!) Станіслав Семенович уже у фракції Партії регіонів! Березкін потім пояснював, що, мовляв, не розуміє, для чого взагалі якась опозиція, головне, щоб економіка працювала.
Він був одним з тих, хто підтримував нову назву міста, чимало україноцентричних ініціатив і проєктів.
Добрі справи будуть нагадувати про нього.