Минулого тижня конкурс на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, за яким прискіпливо спостерігають міжнародні партнери України, раптово загальмував. Співбесіди з кандидатами зупинились через перенесення засідань конкурсної комісії. В офіційних повідомленнях немає пояснень паузи. Однак справжні причини полягають у спробі переграти вже наявні результати конкурсу.
Як тільки співбесіду на доброчесність не пройшов головний кандидат Банкової народний депутат і голова комітету Ради з правової політики Андрій Костін, комісія перестала збиратися. Крім Костіна етап доброчесності не пройшов ще один протеже від влади — Антон Войтенко, чинний очільник прокуратури Львівської області. Очевидно, на Банковій до останнього розраховували бачити у фіналі конкурсу "своїх людей", аби зрештою отримати керованого керівника антикорупційної прокуратури.
До етапу співбесід на доброчесність в конкурсі дійшли 37 кандидатів із понад сотні. Рейтинг кандидатів формується відповідно кількості балів, отриманих під час тестувань. Згідно з правилами, саме очільник рейтингу має стати керівником САП. Однак для потрапляння до наступних етапів набору балів, усі кандидати повинні пройти фільтр доброчесності. Суть його в тому, що комісія має вивчити детальну інформацію про майновий стан кандидатів, політичну нейтральність, етику, інші можливі порушення. На основі цих даних відбувається співбесіда, де кандидат дає відповіді на всі питання. Комісія ж ухвалює рішення, базуючись на принципі обґрунтованих сумнівів: якщо сумніви у відповідності кандидата критеріям залишаються — член комісії не голосує. Для пропуску кандидата до наступного етапу за нього має проголосувати комісія у складі щонайменше 2 представників Ради прокурорів та 5 від Верховної Ради України.
Проте співбесіди на доброчесність перетворилися на маніпуляції. В підсумку за тиждень співбесід серед 20 кандидатів до наступного етапу вдалося пройти лише одному. Перші 3 дні співбесід взагалі ніхто не просунувся у конкурсі. Якщо міжнародні експерти не пропускали кандидатів, у яких бачили реальні сумніви, то окремі представники парламентської частини комісії намагалися тягнути провладних кандидатів.
Андрій Костін — голова комітету з питань правової політики та депутат "Слуги народу", куди його привів керівник Офісу президента Андрій Єрмак.
Костін бойкотує невідкладний президентський законопроєкт про ліквідацію ОАСК та не може провести через комітет законопроєкти про справжню судову реформу. Зокрема, зупинився процес перезапуску Вищої кваліфкомісії суддів, через що Україні бракує вже близько 2000 суддів. Замість перезапуску Вищої ради правосуддя почалося її посилення. А суддів Конституційного Суду парламент продовжує призначати без впровадження прозорого конкурсу.
4 червня, напередодні співбесіди Костіна, комісія несподівано всім складом голосує за проходження до наступних етапів конкурсу чинного детектива НАБУ. За того, який керував слідством у справі про махінації із квартирами для Нацгвардії за ймовірної участі заступника керівника Офісу президента Олега Татарова. Цим голосуваням члени комісії спробували зробити жест, яким намагалися досягти одразу кількох цілей. Перша — відмежуватись від Татарова та продемонструвати "незалежність". Адже і за інформацією ЦПК, і журналістів-розслідувачів програми "Схеми", більшість парламентської квоти має зв’язки з Татаровим, який координував та погоджував склад комісії від Ради. Особливої небезпеки в кандидаті з НАБУ не бачили, сподіваючись на наступних етапах опустити його в рейтингу через заниження балів.
Друга ціль — створити поле для протягування Костіна. Припускаємо, що як у комісії, так і в ОП cприймають конкурс як політичний процес, тому, намагаючись протягнути "свого" кандидата, вважали, що посаду заступника можна віддати незалежному кандидату і це може задовольнити міжнародників в комісії. Там сподівалися, що успішна співбесіда детектива у справі Татарова задобрить міжнародників і вони підтримають Костіна. Такий розрахунок не спрацював, бо міжнародники керуються власною оцінкою об’єктивних критеріїв, а не політичними мотивами. До Костіна було багато питань щодо доброчесності, зокрема, щодо кумівства, політичної нейтральності, декларування та відвідин окупованого Криму.
У 2019–2020 роках Костін не декларував жодного місця проживання у Києві, хоча отримував бюджетну компенсацію для оренди житла близько 20 тис грн на місяць. Не задеклароване також і місце проживання доньки кандидата, яка з 2019 року працює в Києві помічником-консультантом іншого народного депутата, колеги по фракції "Слуга народу" Андрія Задорожного. У 2019 році Костін продав дві квартири в Одесі, але не подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані — дохід від продажу квартир на суму 1,2 млн грн. За даними Відкритого реєстру національних публічних діячів України, дружина Костіна працює помічником-консультантом його колеги по партії, парламенту й комітету Максима Дирдіна, а дружина Дирдіна — помічником-консультантом Костіна. Схожий "обмін" існує і між кандидатом та депутатом Миколою Задорожним: помічником-консультантом останнього працює донька Костіна, а син Задорожного — помічником-консультантом Костіна.
Всі ці обставини фактично унеможливлювали успішне проходження Костіним етапу доброчесності. Попри це члени комісії, делеговані парламентом, відверто виправдовували ці проблеми. Наведемо лише окремі цитати членів комісії, які безсоромно протягували цього кандидата. Коли прозвучали претензії щодо відвідин Костіним Криму після окупації, член комісії, делегований фракцією ОПЗЖ, Гуджал відповів: "Тю, я не бачу в цьому вабще нічого".
І тут єрмаківсько-татарівському ОП може стати в нагоді скандальний Окружний адміністративний суд міста Києва — саме туди за законом можуть подаватися скарги на конкурс. Перша скарга вже надійшла до суду 9 червня від детектива НАБУ Олександра Карєєва, якого звільнили з НАБУ за результатами службового розслідування і якого потім поновив той же ОАСК. Саме у справі за його позовом до НАБУ, ОАСК виніс ухвалу, яка зобов’язувала Мін'юст викреслити Артема Ситника із реєстру юридичних осіб як директора НАБУ. Ще цікавіше, що ОАСК перебуває під загрозою ліквідації. Тим не менше, парламент не поспішає з прийняттям цього рішення.
Натомість, головний профільний комітет в парламенті щодо ліквідації ОАСК — це комітет, очолюваний тим же Андрієм Костіним. Саме цей комітет уже щонайменше три засідання ігнорує розгляд цього невідкладного проєкту президента.
НАБУ та САП вже завершили слідство у справі ймовірних злочинів суддів ОАСК і продовжують слідство стосовно схеми продажу рішень суду із залученням брата голови ОАСК Вовка, тож очевидно, що одіозний суд також має інтерес повпливати на конкурс.
Наприклад, ОАСК своїм рішенням повертає в конкурс сумнівних, але провладних кандидатів, попри те, що їх відхилила комісія. Або ж скасовує правило конкурсного відбору щодо обов’язкового врахування голосів міжнародників у процесі, що автоматично повертає конкурс на початковий етап і знищує всі попередні вже пройдені процедури. Останній варіант запустить конкурс заново, але й означатиме, що конкурс втратив шанс на прозорість та незалежність.
А тим часом Посол ЄС в Україні неодноразово заявляв, що незалежність антикорупційних інституцій є основою співробітництва між Україною та ЄС в сфері запровадження безвізового режиму та макро-фінансової допомоги. У нещодавній розмові президента США Джо Байдена та Зеленського також йшлося про прозоре завершення конкурсу на посаду глави САП.
Тож, у президента Зеленського досі є вибір: задовольнити бажання членів свого офісу щодо контрольованого антикорупційного прокурора, чи пристати на бік цивілізованого світу.
Олена Щербан, Христина Івасюк, Центр протидії корупції