Москва виставила Заходу ультиматум. Вимоги Кремля до США і НАТО коротко зводяться до наступного: вони не мають права не тільки на введення своїх військ, скажімо, в Україну чи Молдову, а й повинні вивести їх із Польщі, Угорщини, Чехії, Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Румунії, Словаччини, Словенії, Албанії, Хорватії, Чорногорії, Македонії і переміщувати туди військові потужності можуть лише за згоди Російської Федерації. В обмін на це Росія милостиво зобов’язується не вважати НАТО противником.
Думаю, що західні політики, прочитавши так званий «проєкт договору», покрутили вказівним пальцем біля скроні, але вголос, дотримуючись дипломатичного етикету, заявили про готовність до діалогу щодо стратегічної стабільності між США, НАТО і РФ. Попередивши про «масштабні наслідки», якщо Росія «втягнеться в подальші акти агресії проти України». Та що розмова з Кремлем може розпочатися тільки після того, як Росія візьметься за деескалацію своїх військ біля українських кордонів. На Заході знають, з ким мають справу. Тільки Володимир Зеленський ще й досі хоче заглянути російському президенту в очі. І не один він. У нашій країні є ще чимало людей, котрі сподіваються, що з Путіним можна договоритися, а тим більше коли його не стане, то припиниться й війна, і ми знову станемо «братами». Це ті, хто під час недавнього опитування відповів, що ставиться до Росії добре або дуже добре (не плутати із ставленням до росіян як таких – це інша тема). Намарно.
Кілька років тому я випадково натрапив на вірш Федора Тютчева «Русская география». На всяк випадок записав і зараз пропоную його читачам «Час-Тайму»:
Москва, и град Петров, и Константинов град
Вот царства русского заветные столицы…
Но где предел ему? и где его границы —
На север, на восток, на юг и на закат?
Грядущим временам их судьбы обличат…
Семь внутренних морей и семь великих рек…
От Нила до Невы, от Эльбы до Китая,
От Волги по Евфрат, от Ганга до Дуная…
Вот царство русское… и не прейдет вовек,
Как то провидел Дух и Даниил предрек.
«Умом Россию не понять»? А що тут незрозуміле? Тонкий лірик, автор відомих мені з дитинства «Люблю грозу в начале мая», «Я встретил вас и все былое…» виявився не просто поетом, а й великодержавним шовіністом. Там саме так розуміють слово «гражданін», адже «поет в России больше, чем поет». То що вже говорити про інших? Вірш «Русская география» написано у 1848-1849 роках, коли в Європі бушувала революція, котра отримала назву «Весна надій». Вона була спрямована на подолання феодальної форми правління і створення незалежних держав. І роль Росії у її придушенні відома.
Тож вавка під назвою «русский мир» – не сьогоднішнього дня і в голові не одного Путіна. Якщо прослідкувати за історією Росії, то не важко помітити, що хвороба ця генетична. Чи не викликана вона тією «однією зайвою хромосомою», про яку говорив політичний і культурний діяч Росії, недавній міністр культури РФ, письменник, доктор політичних та історичних наук, а заодно (за визначенням самих росіян) – плагіатор, фальсифікатор історії, графоман, махровий мракобіс, герой численних анекдотів і, зрозуміло, затятий українофоб Володимир Мединський?
Броніслав Куманський