Досі не вирішеним залишається питання компенсації теплопостачальним підприємствам вартості газу. Адже тариф не враховував його підвищення, а якщо перекласти ці витрати на місцеві бюджети, як передбачалось, то Кропивницький, наприклад, позбудеться усіх коштів на розвиток. Та ще у лютому було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води між Кабінетом Міністрів України та Асоціацією міст України, яким передбачалась компенсація збитків.
Все-таки розвиватимемось? Не виживатимемо?
Меморандум підписали, але реальних кроків так і не дочекались. І ось нарешті минулого тижня депутати ухвалили за основу відповідний законопроєкт.
Питання надзвичайно складне та масштабне: понад 125 млрд грн боргів і десятки компаній, кожна з яких має свою історію та проблематику. Ухвалений законопроєкт не передбачає виділення коштів, а пропонує "розкласти" борги на складові та зрозуміти, хто, кому, за що і скільки винен.
Виплати можуть початися після аудиту: гроші за ланцюжком мають пройти через учасників ринку і повернутися до скарбниці. Однак до цього ще далеко. Проєкт слід доопрацювати та винести на розгляд у другому читанні.
Як сформувалася багатомільярдна заборгованість, і як депутати пропонують виходити з газової кризи? Борги за блакитне паливо перед "Нафтогазом" та його дочірніми компаніями почали формуватися у 2015 році після того, як держава перестала дотувати з бюджету різницю між вартістю газу для споживачів і ринковими цінами. До осені 2020 року накопичилося 90 млрд грн боргів. Тоді почалися перші дискусії стосовно пошуку шляхів вирішення цієї проблеми.
Найбільше, 72 млрд грн, "Нафтогазу" винні теплокомуненерго та теплоелектроцентралі, які нагрівають воду і виробляють електроенергію. З цієї суми 64 млрд грн тепловики мають повернути НАКу, 8 млрд – "Укртрансгазу" (належить "Нафтогазу", транспортує, зберігає газ і забезпечує його транзит).
Ще 30 млрд грн НАКу завинили газорозподільчі компанії. Розподіляють блакитне паливо оператори газорозподільних мереж або так звані облгази, яких в Україні налічується понад 40. Приблизно 70% газу в країні розподіляє Регіональна газова компанія бізнесмена Дмитра Фірташа. Із загальної суми 10 млрд грн облгази винні Оператору газотранспортної системи, 20 млрд грн – "Укртрансгазу". Остання наполягає, що облгази винні їй понад 40 млрд грн, але ті визнають лише половину від цієї суми.
Близько 24 млрд грн винні "Нафтогазу" газопостачальні компанії. До запуску ринку газу для населення і скасування механізму PSO постачанням палива населенню за спеціальними умовами займалися газзбути Фірташа. Однак принаймні в частині боргів винна держава. Тарифний регулятор встановлював занизькі тарифи для облгазів, а місцева влада – надто низькі тарифи на централізоване опалення.
У 2020 році учасники процесу обговорювали три сценарії вирішення боргової кризи: списання, компенсація з бюджету та реструктуризація. Утім, конкретних кроків ніхто не робив. За вирішення питання парламент узявся лише днями.
Депутати підтримали в першому читанні законопроєкт "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Чи вирішить проблему цей документ? Насправді це лише перший крок на шляху врегулювання заборгованості учасників ринку.
Законопроєкт передбачає верифікацію (аудит) боргів, причин їх виникнення та можливість реструктуризації деяких з них. Документ не передбачає виділення коштів, він лише запускає верифікацію і закладає логіку процесу врегулювання. Після остаточного ухвалення закону обласні територіальні комісії та Національна комісія, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг, проаналізують борги та розділять їх на дві частини.
Там, де є провина влади, кошти будуть компенсовані учасникам ринку, а там, де її немає, борги будуть підлягати реструктуризації на визначених законом умовах, з фінансовим забезпеченням та чітким графіком погашення.
Тобто лише після верифікації стануть відомі точні суми боргів, після чого будуть внесені зміни до закону про державний бюджет для фінансування відповідних програм. Ймовірно, що це відбудеться восени 2021 року.
Як будуть погашатися борги? Пропонується схема, подібна до тієї, яка використовувалася під час вирішення боргів за спірний газ "Укрнафти": бюджети виділяють кошти учасникам ринку, ті повертають борги контрагентам, а останні повертають кошти в бюджет у вигляді податків або дивідендів. Однак говорити про це зарано. Процес погашення боргів може початися тільки після доопрацювання проєкту та його ухвалення в другому читанні, хоча в окремих депутатів були питання до документа ще перед першим читанням.
На думку голови парламентського комітету з питань енергетики Андрія Геруса, необхідно зняти з місцевих бюджетів навантаження там, де органи місцевого самоврядування не відповідали за тарифи. Побоювання щодо спроможності місцевих бюджетів компенсувати мільярдні борги висловили й інші учасники ринку. Так, в Асоціації міст України назвали неприйнятним механізм, за якого боргові проблеми будуть врегульовуватися не лише коштами державного бюджету, а й грішми місцевих бюджетів.
Крім того, на думку Геруса, у майбутньому повинен працювати збалансований ланцюжок: тарифи на тепло мусять покривати ціну на газ, а тарифи на воду – вартість електроенергії. "Щоб не було "різниці" тарифів", – додав депутат. Такий підхід покликаний вирішити два ключові моменти: не допустити формування космічних боргів і дати старт повноцінному ринку газу в Україні. Як це зробити без підвищення тарифів для населення в умовах зростання вартості блакитного палива на світовому ринку – інше питання.
Отож, як бачимо, рано не переживати за бюджет. І міський, і свій особистий.
За матеріалами ЕП