Уран нас врятує чи угробить?

Одним із шляхів вирішення соціально-економічних проблем області голова обласної ради Олександр Чорноіваненко бачить розвиток саме уранової галузі, зокрема він звертався до Міністерства енергетики України з приводу визначення перспектив розвитку Апрельського родовища уранових руд.

Річ у тім, що це родовище має найвищий середній вміст урану в руді з усіх відомих уранових родовищ в Україні. Геологічні показники родовища дозволяють у стислі терміни створити рентабельне підприємство з видобутку урану. Однак до цього часу Апрельське родовище відзначено грифом “таємно”. Обґрунтування щодо відсутності шкоди національній безпеці та інтересам держави у сфері економіки в разі зняття грифу “таємно” подавалися до відповідних структур. Наразі розроблено Програму освоєння Апрельського родовища уранових руд, яка опрацьовується Міністерством.

Ще у 2017 році Кабміном було затверджено план, яким передбачалось і зняття грифу «таємно», і пошук інвестицій у розвиток цього родовища. І відповідно до цього плану, це вже мало б відбуватися буквально зараз: у другому кварталі цього року. Але уже через рік після прийняття свого плану Кабмін дав задній хід.

Ось що повідомлялось два роки тому: «Відповідно до попередньої редакції плану, на другий квартал 2020 року було визначено будівництво та введення в експлуатацію підприємства на базі Апрельського родовища. Внесені зміни переносять початок будівництва на третій квартал того самого року. На третій квартал 2020 року (з першого кварталу 2018 року) перенесено також орієнтовний термін розсекречення балансових запасів родовища. Таке рішення було ухвалено на підставі того, що бурова розвідка родовища, здійснювана КП "Кіровгеологія", завершиться лише у 2020 році. Термін визначення джерел і механізму залучення інвестицій для розробки проєкту та будівництва підприємства на базі Апрельського уранового родовища перенесено з другого кварталу цього року на четвертий квартал 2020 року».

Ну, ок. Квартал ще ми почекаємо. Але якщо подивитись на ситуацію реально, то чи стане можливим хоча б початок такого будівництва уже через кілька місяців? Враховуючи короновірусну кризу, навряд. А тим часом наші найбільші родовища, відкриті і розроблювані ще у 60-70-их рокахминулого століття, вичерпуються.

Науковець В. Вовк стверджує: «На сьогодні запаси Мічурінського, Східної зони Центрального і Ватутінського родовищ уже майже вичерпані. Найбільш перспективними для розробки залишаються Новоконстянтинівське, Західна зона Центрального, Северинське, Докучаєвське, Партизанське, а також гідрогенні Апрельське і Сафонівське. Розвідані і попередньо оцінені ресурси урану Кіровоградського уранорудного району складають понад 100 тис. т, з яких близько половини оцінюються як рентабельні (до 80 дол. за 1 кг урану). Прогнозні ресурси Кіровоградського району складають близько 200 тис. т. Новокостянтинівське родовище за запасами урану – 93 626 т (вміст урану в руді 0,139%), входить до десятки найбільших родовищ світу. Планується розроблятися до глибини 700 м вертикальними шахтами. Але основні рудні горизонти знаходяться на абсолютних позначках «мінус» 120-440 м».

Варто також зазначити, що в Україні є 17 родовищ із промислово оціненими запасами, з них у Кіровоградській області знаходиться 12. Та й сама Україна за ресурсами і запасами урану входить до першої десятки серед усіх країн світу і посідає одне з перших місць у Європі. Але! М’яко кажучи, існують серйозні проблеми з інвестиціями в урановидобувну галузь. 

Тобто, є з чого готувати, та нема як подавати. Не вистачає не тільки грошей.

http://chas-time.com.ua/ekonomika/nashym-shakhtariam-znovu-ne-platiat.html

Не вистачає насамперед розумної економічної політики, консолідованих організаційних зусиль, ефективних державних механізмів.

Та й сам видобуток урану це ще не все. Ми його лише збагачуємо, а готовий продукт для АЕС досі отримуємо в основному з Росії (!). А відходи уранового виробництва? Щербаківське хвостосховище давно потребує нових технологій і вирішення екологічних проблем.

Тож, уран може нас і рятувати від економічних бід, але й гробити наше здоров’я. Дивлячись як розпорядитися ним.

Світлана Орел


Надрукувати   E-mail