Не можна не відзначити знакову подію для інтелектуальної спільноти нашого регіону – вихід чергового випуску збірника Інгульський СТЕП. Подія, на яку я щоразу вже років сім-вісім чекаю із нетерпінням та захопленням.
«Інгульський степ» вже накопичив величезні масиви джерел та готових досліджень з історію краю. Вкотре відзначу, що збірник видається вже дев’ять років – без підтримки влади, виключно завдяки приватній ініціативі. Попри те, що збірник дистанціюється від академічної науки (і слава Богу!), це не применшує його науковості та вагомості для сучасного та майбутніх поколінь. А в умовах, коли історична наука ледве жевріє, це тим більше величезне досягнення!
Кожен випуск збірника особливий. Традиційно відзначу для себе (і для вас) те, що найцікавіше у цьому випуску. У першу чергу, це 2-га частина документів, що містять дані про церковний устрій в «Задніпрських місцях» доби Гетьманщини Нової, підготовлена ще покійним Анатолієм Пивоваром спільно з Андрієм Бутком. Ця добірка документів не лише про релігійну історію, якщо хтось так подумав, орієнтуючись на заголовок. Це загальноісторичне джерело, яке показує зокрема процеси заселення територій, політичні тогочасні перипетії, дає генеалогічну інформацію, динаміку зміни кількості та складу населення.
Віктор Голобородько здійснив спробу етимологічного аналізу низки топонімів регіону – Чорний ліс, річок Інгулець, Березівка, Бешка, Верблюжка, Висунь на досить серйозному академічному рівні, відкривши простір для подальших дискусій.
Галина Смирнова продовжила тему дослідження промислів на локальному рівні, представивши унікальні результати розвідок каменодобувного та каменотесного промислу на прикладі Табурища, Це, напевне, вперше у нашому регіоні за весь час досліджень з історичного краєзнавства така тематика гідно висвітлена.
Досить цікавим також ракурс матеріалу Віктора Васильченка у статті «Фахова Капітанівка», де автор робить огляд популярних професій в населеному пункті та перелічує родини місцевих жителів – представників конкретних професій та занять, розкриває їхній внесок в історію громади.
Владислав Сердюк розпочав дослідження театрального життя в Долинській та Березівці досовєтського періоду. Цією публікацією він привернув увагу до невідомої історії українського театру в маленьких містечах, вперше звернувшись до подібного роду дослідження. Від себе додам, що це лише початок справи. І є в мене бажання зробити деяку ревізію історії українського театру, доповнивши її локальними історіями.
Заслуговує на увагу дослідження Сергія Мілютіна про еволюцію політичних поглядів одного із наших земляків, борців за незалежність України Фотія Мелешка. У цій публікації автор відмінно поєднав локальну, регіональну історію з національною історією України, показавши різні контексти історичних подій.
Наступе дослідження в книзі, безумовно варте уваги, – це дослідження дворянського роду Добровольських, авторства Віктора Дерхо. Цінність праці, що в ній розкривається не лише історія одного відомого в регіоні роду, а й інших дворянських родин Херсонської губернії. Наприклад, для мене особисто дуже цінні дані про Якова Григоровича Жуковського, від імені якого походить куток (Жукова) мого рідного села Дмитрівки.
Справжніми дарунками для дослідників власних родів стали роботи Антона Ганула – «Власники домогосподарств Новомиргорода за списком платників місцевого податку з будівель (1914 1923 рр.)») та Владислава Сердюка з Андрієм Чарутою – сповідні відомості церков Криловської протопопії (2-га частина) за 1763 рік (Крилов, Табурище, Крюков, Бечія (майбутнє м. Олександрія), села: Кам’яні Потоки, Успенка, Деріївка, Онуфріївка, Протопопівка, Стецівка, Янів, Косівка, Велика Андрусівка).
Станіслав Пікул представив у збірнику гарну добірку документів, які стосується поміщицького землеволодіння в епоху генерального межування (останньої чверті XVIII століття) та суттєво доповнює наявну (обмежену, але завдяки пану Станіславу вже не обмежену) інформацію щодо згаданого періоду.
На завершення відзначу, що справа, розпочата Анатолієм Васильовичем Пивоваром, триває. Дякую Владиславу Сердюку, усім авторам, та всім дотичним до виходу чергового якісного збірника «Інгульського степу»! Це безцінний вклад в майбутнє нації, яка пережила амнезію!