Коли наш звичний світ звужується до власної оселі, фокусується на найрідніших і найближчих, то автоматично відсікається все штучне, показне і несуттєве.
Речі, які нам здавалися важливими і необхідними у соціумі – статус, матеріальні привілеї, зовнішність, якісь предмети, атрибути і навіть чиїсь оцінки та судження, нині втрачають сенс. На перший план виходять споконвічні цінності: любов і піклування про близьких, душевний спокій, природа, затишок, а ще уміння пристосовуватись до обставин.
Закінчиться карантин – і все поступово стане на свої місця. Свої? Чи ми вже не будемо такими, як раніше, адже отримаємо неоціненний досвід і розуміння того, що є справді вартим нашої уваги, сердечних поривів та переживань? І зрештою, сподіваюся, ми навчимося цінувати те, що маємо.
Люба Єременко-Гонджа