Бо саме сюди ворог стягнув усі залишки своїх сил і кидається в божевільні атаки, як поранений, загнаний у кут, звір.
Це останні конвульсії, але московити не рахуються з втратами.
Штурми позицій по сім разів за день. Випалені села. Знесені вогнем до пеньків посадки.
Вогонь.
Вогонь.
Вогонь.
Українські сили тримають тут оборону, виграючи дорогоцінний час для наших братів на інших напрямках. Наносять ворогу колосальні втрати. Уся сіра зона буквально завалена ворожими трупами.
Тривають пекельні бої.
І в цей момент я прошу, щоб кожен українець подумав про простого піхотинця, який витягає на собі це пекло.
Який тримається під шаленим вогнем.
Який відбиває сім штурмів за день.
Який спить в окопі на морозі.
Який витягує на собі цю битву і цю війну.
Це Герої нашого часу. Героям Слава!
Україна переможе!
Олеся Мартинець