На Кіровоградщини вилучили четверо вихованців із дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ), в якому мати-вихователька впродовж кількох місяців тримала в кайданах на ланцюгах доньку з інвалідністю.
Сам заклад припинив функціонування, повідомили в Державній службі у справах дітей. Там стверджують, що випадок із жорстоким поводженням щодо 17-річної дівчини, яка має інвалідність I групи та синдром Дауна, перебуває на контролі місцевої служби у справах дітей.
Вихованку ДБСТ разом з іншими трьома дітьми вилучили з родини. Підлітка перебуває в медичному закладі, де отримує догляд та психологічну підтримку.
Функціонування дитячого будинку сімейного типу припинили.
Через стан здоров'я дівчина потребує постійного догляду, однак їй на руку та ногу надягали металеві ланцюги, щоб унеможливити самостійне пересування. За даними слідства, у нічний час мати-вихователька прив'язувала доньку до ліжка.
Свої дії жінка пояснила потребою виходу на роботу та страхом, що дівчина може втекти. Виховательці повідомили про підозру в незаконному позбавленні волі неповнолітньої. Жінці загрожує до п'яти років позбавлення волі.
У Державній службі у справах дітей стверджують, що схожі випадки поодинокі. "В Україні понад тисяча родин ДБСТ, які щодня виконують взяті на себе зобовʼязання та забезпечують дітям безпечне сімейне середовище. Ми вдячні їм за це", – заявили там.
Вражаючий факт. Тим більше, коли згадати, як непросто сімейні форми виховання утверджувались, пробивали собі дорогу крізь заскорузло-корисливу бюрократичну систему. Піонеркою у цій справі у нашому краї була Наталя Єршова, у її сімейному дитячому будинку виховувалося більше десяти дітей. Тож, ми звернулися до пані Наталі з проханням прокоментувати цю нестандартну ситуацію:
«Мені майже усі діти прислали цю інформацію, потім і сама знайшла у загальноукраїнському форматі... Це, безперечно, щось жахливе, такого не могло бути взагалі від слова ніколи... Але факт є факт...
Я, чесно, навіть не здогадуюсь, хто ці люди... що пішли на такій крок... Дитина з діагнозом синдром Дауна – це квітка, яку ще називають сонячною дитиною, не знає ані зла, ані агресії...вона росте і випромінює тільки добро, і як всі діти потребує тільки доброго поводження, ласки і тепла... Не уявляю, що могло спонукати цю "жінку" так знущатися з дитини... але безперечно, що накопичувана агресія могла передаватися й іншім дітям у родині... Це – злочин!
І ще – непрофесіональне супроводження сім'ї. Служби повинні були бачити це й допомогти.
У нашій сім’ї вже десятеро онуків, є й правнук Ян, всі діти працюють, виховують своїх дітей... Ми маємо дружні стосунки, завжди допомагаємо один одному.
Зараз нічого не можемо навіть запропонувати, щоб допомогти уникнути подібним випадкам: не існує на сьогодні системи, яка могла б професійно підготувати соціальних працівників в сільської місцевості для супроводу таких сімей... Коли росли наші діти, ми вижили не завдяки, а часто всупереч службам (вони ніколи у нас не були по – справжньому професійними)... Необхідна сума факторів: організація +навчання+допомога+ контроль. І мені, чесно, болить дуже, що через нашу культурну недосконалість страждають діти. Це хвороба системи захисту їхніх прав».