«Тільки написала про похорон військового Віталія Лімборського, який загинув від кулі снайпера і якого поховали у Суботцях Знам'янського району, а тут така страшна новина – наступного дня на могилі друга зупинилося серце його товариша дитинства, він ніс портрет Віталія під час поховання.
...Коли прощалися з Віталієм, над площею весь час кружляли і крукали два круки... Я дивилася на них і боялася вголос сказати те, що звучало в думці – буде ще один молодий померлий... Я боялася сказати, але так і сталося...», – поділилася гірким передчуттям волонтерка Тетяна Бородіна.
Справді, за давнім українським звичаєм, наступного ранку після похорон разом з рідними загиблого друга на його могилу прийшов і товариш дитинства Володимир Фуженко. Раптово йому стало погано, не встигли довезти до лікарні – помер. Кажуть, мав хворобу серця. Та й, ясна річ, пережив втрату друга, на похоронах якого до того ж стався інцидент: матері загиблого Віталія представники Міноборони намагалися вручити грамоту… Щоб другий раз не їхати в село? До чого ця фальш? Чи смерть сина можна втамувати якоюсь грамотою?..
Вл. інф.