По дорозі зі Стеблева в Тетіїв ми вирішили заїхати у містечко Богуслав. На жаль, музей Марка Вовчка був зачинений, але у місцевій кав’ярні, куди ми зайшли випити кави, молодий чоловік за сусіднім столиком, почувши нашу розмову про подорож, порадив: «Заїдьте у Медвин. Там гора Тотоха – вважається одним із найсильніших енергетично місць у світі. Тут недалеко».
Медвин – стародавнє село, відоме ще з часів Київської Русі. Має давні і самоврядні, і козацькі традиції, тож, не дивно, що 100 років тому, коли на всю Україну жорстко наступав більшовизм, село відчайдушно захищалося. Три дні кіннота Буденного не могла подолати селянську самооборону. Та, звісно, сили були нерівні. Коли ж червоні таки захопили Медвин, на знак покари за спротив, вони вивели в поле шість десятків юнаків від 16 років і, беззбройних, порубали їх.
Ясна річ, за радянського часу вшановувати пам’ять цих жертв червоного терору було заборонено. І все ж, видно й зараз, перший пам’ятний камінь у вигляді обрубаного дерева, був встановлений ще у ті части і влада, очевидно, не посміла його знищити. Пізніше тут же встановили великий чорний днрев’яний хрест із тимчасовою табличкою. І уже зовсім недавно з’явились таблиці із чорного мармуру, де зафіксовані прізвища убитих юнаків. Усі українські, колоритні, як на підбір…
За кілька сотень метрів – і гора Тотоха. Порівняно невисока, навіть недосвідчений турист вибереться на неї без особливих зусиль. На самій горі – білі мармурові колони і на пласкій площині – кілька місць, де не росте трава. Саме там, кажуть, діють енергетичні потоки. Гора вважається одним із трьох найсильніших енергетичних місць у світі, інші – на Алтаї і у Тибеті.
Звісно, я не екстрасенс, і не можу дати кваліфіковану оцінку силі енергетики Тотохи, але коли станеш босими ногами на теплу лагідну місцину, піднімеш руки до неба і попросиш у Бога добра, благодаті, любові, внутрішньої сили і світла для цієї неймовірно красивої і до сліз рідної землі, на мить з’являється відчуття, ніби летиш над тими чарівними краєвидами.
Неподалік гори – джерело із холодною і дуже смачною водою.
Світлана Орел
