Микола Андрійович Суржок – новомиргородський поет та громадський діяч, подарував багато експонатів в Музейну кімнату. Славна йому пам’ять!
У 2018 році він приніс чергову папку з документами про Степана Кожем’якіна – Великого Українця та мостобудівника. Подарував багато оригінальних світлин та велику папку зі спогадами ним записаними зі слів Степана Демидовича. В цій папці був дуже цікавий лист, який дід Степан спромігся відправити під час етапування у в’язницю. Це аркуш із зошита в косу лінію, на якому він олівцем написав лист своїй дружині Катрусі. Якась добра та небайдужа людина вкинула його в поштовий ящик і він таки прийшов до свого адресата.
Зі споминів С.Д.Кожем’якіна: "Везли нас у столипінських вагонах, які так називалися, бо були запроєктовані при Столипіні. Це глухі пасажирські вагони, поздовж перегороджені гратчастою стіною з дверима та поділені на декілька камер. Уздовж цього коридора ходить вартовий. В окремі камери заводять ув’язнених. Між камерами – глухі дерев’яні стіни. Було тісно. В камері, де мало бути 4-6 в’язнів, містили 10-12. У нужник випускали тільки двічі на день. Жінки часом просили, плачучи... Через деякий час нас перевели в інший потяг і повезли кудись на схід. У Новосибірську щось трапилося з вагонами й усіх тимчасово погнали у в’язницю". Можливо під час цього переходу був переданий цей лист.
Микола Андрійович забрав цей лист з папки і пообіцяв його пізніше подарувати....Але він тяжко захворів і вже не зміг його передати. Я дуже хвилювався, що архів покійного М.А.Суржка може піти в нікуди. Завдяки його дружині Ганні Іванівні Рисич, всі рукописи та деякі книги, залишилися в Музейній кімнаті. При впорядкуванні архіву знову був знайдений цей безцінний документ тієї страшної пори тоталітаризму.
Петро Озеров
