Оноре де Бальзак дуже слушно зауважував: «Існує дві історії: брехлива офіційна історія… і таємна історія, де видно справжні причини подій». Ми маємо пам’ятати: кожен, хто хоче панувати над іншим народом, прагне володіти його історією, намагається знищити про нього всі пам’ятки і перекрутити його ім’я. Так писалася Біблія, так творив свою історію Геродот, за таким принципом діяли Юрій Долгорукій, Пьотр Пєрвий, Лєнін та Андропов.
Якби раптом росії вдалося колонізувати і зрусифікувати Україну, вона найперше вичистила б наше наймення з усіх книг і через кілька десятків років у якійсь, створеній нею ж біблії, ми вже значилися б не більше як етнічна група хохлів.
Сьогодні у нас є великий шанс очиститися від брехні та бруду, витягти на світло те, що замовчувалося і приховувалося. І цим шансом треба спішити скористатися. Бо є сили як в Україні, так і за її межами, які зі свого боку роблять все, щоб утримати нас у невіданні, щоб напустити нам ще більшого туману, аби ми й надалі не бачили своїх переваг, залишалися без усвідомлення своєї сили та повноцінності.
Римський історик Помпей Трог ще в першому столітті до нашої ери писав, що сколоти (або скіфи), тобто ми, УКРАЇНЦІ, НАЙСТАРША НАЦІЯ СВІТУ. Поляк Михайло Красуський аргументовано довів, що УКРАЇНСЬКА МОВА не тільки СТАРІША ВІД УСІХ СЛОВ'ЯНЬКИХ, а й САНСКРИТСЬКОЇ, ГРЕЦЬКОЇ, ЛАТИНСЬКОЇ ТА ІНШИХ АРІЙСЬКИХ МОВ.
Ар’є Вудка, сучасний ізраїльський вчений та публіцист, твердо заявляє, що «скіфи нікуди не пішли з України… Насправді щезла не Скіфія, а та середземноморська цивілізація, яка називала Україну цією назвою».
Тим часом наші вчені продовжують втокмачувати нам, що український народ почав формуватися лише з розпадом Київської Русі, самопринизливо назвавши свою країну «та, яка знаходиться скраю». Що поробиш… «Нема відваги ділати для добра загалу, для свого народу; є тільки рабський послух для чужих справ та для чужих ідей», – писала в одному зі своїх творів Уляна Кравченко.
Немає відваги, немає національної гідності і професійної амбіційності. Бо мені видається, що не так вже й складно знайти докази на підтвердження тез Трога, Красуського та Вудки, а не відкидати їх.
Вивчаючи таємниці нашої історії, мені часто доводиться дивуватися, як вправно наші вітчизняні вчені обходять деякі, здавалося б, очевидні факти і знакові постаті, які мали б стати предметом нашої гордості і особливого дослідження. Наприклад, я не знаю, щоб хоч один з них десь в якійсь своїй праці згадав про таку, досить серйозну і популярну колись у світі книгу, відомого французького дослідника світових релігій кінця ХІХ ст. Едуарда Шуре «Очерки эзотеризма религий. Великие посвященные».
Чим же ця книга мала б зацікавити вчених? Серед найбільш посвячених (або втаємничених) особистостей історії людства ця книга ставить на перше місце Первосвятителя РАМ (пізніше РАМА) і називає його ТВОРЦЕМ ЦИВІЛІЗОВАНОГО СВІТУ. А він, РАМА, між іншим, Є ВИХІДНИМ ІЗ ТЕРИТОРІЇ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ, ЯКУ КОЛИСЬ НАЗИВАЛИ СКІФІЄЮ. Невже ніхто цього не читав? Щось мені не віриться. Мабуть, навмисне не помічають цього факту.
Ось що пише про Раму Едуард Шуре (цитую мовою, якою видана книга, бо, на жаль, цю, дуже важливу для українців річ, досі не маємо українською). Отже, РАМА це – «первый Создатель арийской религии, выступающий из лесов древней Скифии в двойной тиаре завоевателя и Посвященнаго, несущим в руке мистический огонь, тот священный огонь, от котораго загорится духовный свет всех арийских народов». Жив Рама, на думку Шуре, приблизно п’ять тисяч років до нашої ери і його ще за життя вважали напівбогом. Він дав людям необхідні знання для виживання, винайшов ліки від чуми і врятував білу расу від цієї страшної хвороби, якою вона заразилася від людей чорної раси – вічного суперника білих за домінування в світі.
Рама відмінив дуже поширене на той час людське жертвоприношення, звільнив жінку від рабства чоловікового, склав перший календар, навчив народи обробляти землю і багато чого іншого. Та певним силам дуже не сподобалася заборона Рамою жертвоприношень і те, що він прирівняв жінку в правах з чоловіком. Вони оголосили йому війну. Проте Рама не міг допустити, щоб споріднені племена воювали між собою, бо це лише зміцнювало зло і вело до винищення білої раси, яка й так потерпала від нападів чорних. Він закликав своїх прихильників покинути Скіфію і вирушив з ними в Індію, «где был главный центр Черных, древних победителей красной и желтой расы».
РАМА ЗВІЛЬНИВ від чорної раси Кавказ, Іран, ЗБУДУВАВ там, за словами Заратустри, розкішне місто Вір і ЗАВОЮВАВ Індію. РАМА ПОНІС СВІТЛО СВОГО РОЗУМУ І ЗНАНЬ НАРОДАМ ІНДІЇ, де, завдячуючи своїй духовній силі, генію і доброті, за свідченнями древніх книг Сходу ЗРОБИВСЯ РОЗПОРЯДНИКОМ ІНДІЇ І ДУХОВНИМ ЦАРЕМ ЗЕМЛІ.
Жерці, королі і народи схилялися перед ним, як перед небесним посланцем.
Під прапором Овна – символу Первосвятителя – учні Рами широко розповсюджували орійські закони, які проголошували рівність переможців і переможених, знищення людських жертв і рабства, повагу до жінки, культ предків і утвердження домашнього вогню, як видимого символу невидимого Бога. Його учні понесли Рамине вчення в усі кінці світу, в т. ч. в Єгипет, де згодом з’явиться культ бога Ра (Рам). То вони, наші далекі предки, розвинули такі знання, які дозволили потім єгиптянам збудувати одне із чудес світу – піраміди фараонів. Це вони напишуть коптську абетку, яка пізніше виявиться як основа української. Це від наших пращурів багато чого запозичать творці християнської, буддистської та мусульманської релігій.
Але ми про це майже нічого не знаємо. Офіційна наука звикла видавати нам дозовану інформацію, називати очевидні речі підробками, як, наприклад, «Велесову книгу», безсоромно називати біле чорним і навпаки.
Головне правило тоталітарних суспільств – тримати людей у невіданні, у темноті,– так легше ними маніпулювати. І все ж, мусимо, крапля за краплею – точити твердокамінне невігластво. Мусимо віднайти втрачений зв’язок із творцем світу – Рамою, щоб не тільки пізнати себе, справжніх, i духовний світ своїх предків, а й на основі їх вчення виробити свій план дій на майбутнє.
Як відшукати цей зв’язок, чи є в нашій культурі та історії якісь сліди від Первосвятителя Рами? Є. Для початку варто згадати спорідненість нашої культури із індійською, де, як ми вже чули, Рама був духовним царем. Видатний індійський історик, коментатор «Бхагаватгіти» Балгангадгар Тілак взагалі вважає, що ОСНОВИ НАЙДРЕВНІШОЇ ІЗ ВІДОМИХ КУЛЬТУР – ВЕДІЙСЬКОЇ – ЗАПОЧАТКОВУВАЛИСЯ САМЕ В УКРАЇНІ 12–10 ТИСЯЧ РОКІВ ТОМУ. Хто її туди заніс? Первосвятитель Рама зі своїми людьми.
Маємо дещо цікаве в наших писемних та археологічних пам’ятках. Про археологічні – іншим разом, а зараз звернемося до міфів та билин. У них, на мою думку, зашифровано те, на що колись всесильна церква наклала велике табу, бо так навчало Святе письмо: «Не згадуйте ймення їхніх богів». Пізніше за рамки цих заборон не зуміла вийти і офіційна наука. А між тим, зазначає румунський релігієзнавець Мірча Еліаде: «Знати міф – значить наблизитись до таємниці походження всіх речей. Інакше кажучи, людина дізнається не лише про те, яким чином усе виникло, але також і про те, яким чином виявити це і відтворити, коли все зникне».
Я також переконаний, що за допомогою міфів можемо багато чого відтворити зі своєї історії, і я це зараз спробую зробити. Перший крок – "Велесова книга". Зробивши нескладний порівняльний аналіз ми можемо побачити втілення образу Рам у легендарному батькові Орi, який неодноразово згадується у цій книзі. По-друге, в основі їх імені маємо один і той же древній архетип РА; по-друге, Ор (Гор) також в деяких народів ототожнювався з Богом Сонця. По-третє, уважно розібравши свідчення "Велесової книги", ми прослідковуємо в ній шлях Рами в Індію, який описував у своїй книзі Едуард Шуре: "І тут сказав Ора-отець синам своїм очолити всі роди і не захотіли вони, поділившись на тих і інших.
Отож князі одні повели людей своїх на полудень,
І Ор повів до краю морського.
І тут була засуха велика і піску багато.
І пішли до гори і там осіли на піввіку.
Як створили кінне військо велике, пішли в землі чужі.
І так ішли далі і бачили землі теплі і не берегли
їх, бо багато чужих племен там осіли і йшли далі.
Се бо боги вели їх, як людей своїх…"
У "Велесовій книзі" читаємо, що батько Ора, пройшовши Кавказ, Іран, Індію, Месопотамію, завоювавши Сирію і Єгипет, згодом таки повернувся зі своїми людьми на рідні землі, до Карпат.
Індійці (про що свідчить давньоіндійський епос) будуть згадувати їх, як синів Сонця (Ра-синів), а мешканці країни, яка була на той час на місці сучасного Ізраїля, на честь Ора збудують ОРАСАЛИМ (місто Ора-царя), нинішній Їрусалим. Всюди їх славили, всюди шанували, бо несли вони з собою світло нової справедливої віри, несли нові знання, які міняли спосіб життя людей на краще.
«Були отці од роду Орового, славні і сильні, бо і Сірію воювали, і Єгипет», – зазначає «Велесова книга» і знаходимо ми про них згадку в єгипетських міфах та навіть Біблії.
Зокрема, один єгипетський міф розповідає, що сонце було народжене у вигляді золотого теляти, а народило його небо – величезна корова із розсипаними по всьому тілі зірками. Ім’я її — Хатгор, що означає: хата сонця (хат – хата, гор – Ор). Ось аж де були наші хати і наш батько Ора!
В Біблії про людей, які прийшли в Ізраїль «аж від Дану» (Дунаю чи Дону), згадує в своїй книзі пророк Єремія.
"УКРАЇНА — ЦЕНТР І ЗАВ’ЯЗОК СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПАРОСТІ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОГО МОВНОГО ДЕРЕВА, НАЙЧИСТІША ОСНОВА ЦІЄЇ ПАРОСТІ. А що саме слов’янство стоїть у центрі індоєвропейських мов, то виходить, що УКРАЇНА І Є ТА ВІСЬ, ВІД ЯКОЇ ЗАЛЕЖИТЬ РІВНОВАГА У ВСЬОМУ СВІТІ », – цілком слушно писала велика українка Докія Гуменна.
І мусимо пройнятися відповідальністю, яку належить відігравати Україні у світовому співтоваристві. МИ МАЄМО ОСНОВУ І СИЛУ ПОТРІБНУ ДЛЯ СТРИБКА В МАЙБУТНЄ. ВОНА У НАШОМУ ВЕЛИКОМУ І ДИВОВИЖНОМУ МИНУЛОМУ.
Тепер головне поставити його на службу нашому сьогоденню. Треба сміливіше і активніше діяти.