Христос народився!
Улюблені у Христі браття і сестри, дорога українська християнська родино! Цьогоріч ми знову зустрічаємо величне та радісне свято Різдва Христового в час, коли на теренах нашої Батьківщини лютує кривава й безумна війна, розв’язана російською федерацією супроти нашого народу. Якими ж обнадійливими при цьому є для нас слова ангельського вітання: «Слава Богу на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!» (Лк. 2:14). Яким жаданим для кожного з нас є цей проповідуваний мир! Нам, котрі вже й забули, який то привілей – жити з миром у серці в своїй мирній Україні, планувати майбутнє, досліджувати минувшину, радіти сьогоденню, і яка то радість на свята родиною збиратися у храмах, а потім, родиною, – за святковими столами, ділячись радістю та любов’ю. І – тихе мирне небо, і спокій, і поруч кохані, рідні, дорогі…
Ми знову поринаємо у події пришестя Месії в цей світ. Світ, де вістка про надзвичайну, надважливу подію сповіщається неосвіченим пастухам, а тогочасні мудреці-астрономи долають далеку відстань і докладають зусиль, щоб дослідити очікуване та засвідчити пророковане. Світ, у якому юдейський цар Ірод, задля збереження уявної влади і пов’язаних із нею таких плинних та тлінних багатства і слави, іде на страшний злочин – убивство невинних дітей. Світ, де цей безумний наказ володаря безжально здійснюють його воїни. Світ, сповнений страждань та болю, підлості та владолюбства. І в той же час світ, сповнений жаги до знань, благородства та шляхетності. Світ, який так потребував сенсу, світ, який очікував Спасителя.
У такий жорстокий, оповитий темрявою світ немовлям приходить Господь. «Бо так полюбив Бог світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. Адже не послав Бог [Свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ» (Ів. 3:16–17). Щоб дати надію, шанс. Шанс цьому світові загалом і кожній людині зокрема наповнити змістом життя, віднайти мету вчинкам, сенс стражданням, здобути справжню свободу, відновити гідність. І ми свідки того, як прихід Спасителя змінив цей світ, історію людства, наскільки відтоді цінним стало життя людини, наскільки пошанована її гідність, наскільки усвідомленою є жага людини й народу до свободи і до мирного співіснування.
Проте, на жаль, зло теж лишилося в нашій історії, не зазнало остаточної поразки, ще діє, оскільки віднайшло собі прихисток у серцях деяких людей, яких зробило своїм знаряддям і через яких проявляє свою руйнівну сутність. Христовому закликові до служіння, милосердя та жертовної любові зло протиставило жагу земних влади, багатства і слави. Скільки ж страждань принесла людству гонитва за цими трьома фантомами, скільки розбито доль та втрачено душ, скільки пролито сліз та крові!
І сьогодні, в гонитві за збереження влади та пов’язаних із нею багатства і слави, сучасний московський Ірод посилає орди своїх безумних бандитів убивати синів та доньок України. І ми бачимо, як мільйони, які в серці своєму дали прихисток злу, дихають злобою супроти нашого народу, а ще більше – збайдужіло спостерігають за великим злодійством, яке чинить російський народ в Україні. Це ще одне свідчення, що гонитва за владою, багатством і славою для багатьох залишається основним у житті, вчення Христове не торкнулося їхніх сердець і Його Слово відкинуто ними.
Але перед нашими очима – і мільйони небайдужих. Тих, які спрямовують свої зусилля й таланти на наближення перемоги та утвердження миру в нашій Батьківщині. Тих, які проявляють надзвичайний героїзм і жертовність, безмежну любов та відданість, захопливу стійкість і відвагу. Тих, які своєю щоденною кропіткою працею змінюють цей світ до кращого. Це ті, хто в свої серця, як у віфлеємську печеру, прийняли Христа і стали Його учнями й апостолами, а своє життя перетворили у жертву, приємну Богові. Це ті, хто, здобуваючи перемогу над злом у собі, спрямовують цей світ до онови, утверджують добро та справедливість, своїм жертовним служінням досягають спасіння.
Улюблені у Христі браття і сестри! Сьогоднішній виклик війни перед кожним із нас поставив вимогу, яким способом ми можемо посприяти перемозі та утвердженню тривалого миру в нашій Батьківщині. А усвідомлення того, скільки наших співвітчизників, а серед них наших рідних та близьких, сьогодні там, на передовій, своїми тілами, як муром, стримують навалу московитів та захищають наш народ від знищення, не дозволить бути байдужими, піддатися страху чи відчаю.
В усіх нас різне служіння. Не всі здатні боротися зі зброєю в руках. Не кожен здатен надати медичну допомогу, не кожен може відвідати воїнів на передовій. Але кожен із нас, усі ми можемо і повинні посилити свої молитви за наших воїнів-захисників. Молитва за них перед Богом – вияв нашої любові та небайдужості, дієвий захист та опіка, проявлені вдячність та шана. І ця щира молитва спонукатиме нас до реальних дій, убереже від байдужості, захистить од відчаю, укріпить, надихне і дасть надію. В молитві Бог підкаже нам шлях, направить нас на служіння, спрямує наші здібності. А ще наша молитва за воїнів сприятиме створенню спільноти, де кожен, хто повернеться з війни «зі щитом чи на щиті», буде оточений шаною та вдячністю, кожен, зранений цією війною, – огорнутий турботою та любов’ю, перебуватиме в атмосфері, яка допоможе залікувати рани тілесні, загоїть душевні.
Отже, молімось і діймо! До посилення наших молитов за всіх, кого любимо, хто нам небайдужий, закликаю кожного, хто сьогодні вшановує це величне свято Різдва Христового. А ще до жертовного служіння та ревної праці. Бо завданням кожного, хто виживе у цій страшній та кривавій війні, буде побудова такої країни, такого суспільства, якими пишатимуться наші полеглі воїни, радітимуть усі, хто матиме за щастя жити тут, в Україні, – без корупції, де панує справедливість, повага та любов між людьми, де Сам Бог перебуває між Своїми дітьми (2 Кор. 6:16–18).
Христос рождається! Славімо Його!
Різдвяне послання Архієпископа Кропивницького і Голованівського Марка