Українці – нащадки трипільців мають глибинний генетичний зв'язок зі своїм древнім родом, своєю історією, культурою та традиціями, які надають нашому народу Велику Духовну Силу зберігати в час найжорстокіших випробувань стійкість і незламну Віру в українську Перемогу.Все це не випадково, а закарбоване в нашому генетичному коді.
За твердженнями багатьох визначних закордонних і вітчизняних вчених– генетиків українській нації не менше 40 тис. років і старшої від неї нації у Європі немає! Одним із підтверджень тисячолітньої давності українського народу є Терношорська Лада у Карпатах. Це рукотворна кам’яна статуя Великої Матері – Богині Лади, вік якої налічує понад 40 тисяч років!!! А за літочисленням, що бере свій відлік від Трипілля, в Україні йде 7533 рік. Як виявлено вченими-генетиками, 55% українців походять від трипільців по лінії матері.
Пращури трипільців (наші прапращури) пережили особливо жорстоку катастрофу.
1. Йдеться про час переходу від епохи мезоліту до епохи протонеоліту, або від пребореалу до бореалу. Тоді й утворилася справжня післяльодовикова доба.
Впав рівень ґрунтових вод. Холодний степ став теплим. Хвойний ліс до північних широт України змінився листяним або мішаним. Зникли холодолюбні тварини. Можливо, дещо слабшою була криза на зламі епох протонеоліту і неоліту, в часи переходу від бореального до атлантичного клімату. Тому наші прапращури витримали справжній катаклізм. Адже саме внаслідок цього катаклізму понизився рівень ґрунтових вод. Почав утворюватися гумус. А Чорне море (Понтійське озеро, або Pontus Euxinus), яке до того було озером, з'єдналося з протокою Боспор із Середземним морем. Вода зайняла значні райони суші в Північно-Західному Причорномор'ї.
2. Другу за силою зміну в суспільстві й екології наші предки зазнали на зламі середнього і пізнього періодів епохи неоліту, а також мідного віку. Її початок збігся з істотними зрушеннями в усій Сонячній системі. Це сталося на початку нового (наступного з початку бореалу і протонеоліту) циклу – 2660-річного серіалу затемнень сонця на Весняне Рівнодення.
Таким чином, можна твердити: НАШІ ПРАЩУРИ ТРИПІЛЬЦІ УСВІДОМЛЮВАЛИ ПЕРІОДИЧНІСТЬ ГЛОБАЛЬНИХ КРИЗ І КАТАКЛІЗМІВ ЯК МОМЕНТІВ ЗАГИБЕЛІ СТАРОЇ ТА ТВОРЕННЯ НОВОЇ СИТУАЦІЇ В ПРИРОДІ ТА СУСПІЛЬСТВІ. Вони не могло не бачити, що ці кризи та катаклізми пов'язані зі змінами у Всесвіті. З особливими астрономічними явищами: парадами планет, затемненнями сонця і місяця.
Тож частину сюжетів, відбитих на трипільських глечиках, можна пояснити ідеєю глобального катаклізму. У давнину вірили, що кінець світу настає тоді, коли сонце або місяць потрапляють у пащу звірині. Згідно зі скандинавською "Еддою", в годину кінця світу один вовк ковтне сонце, а інший – схопить зубами місяць. Досить часто замість вовка фігурують змії. Але найважливішою місією кінця світу було наступне його ВІДРОДЖЕННЯ в новій, вищій якості. Особливо виразно цю рису втілено в мотиві священного шлюбу.
На рівні Космосу йшлося про Відродження Всесвіту, а отже – про єдність природи і суспільства. В обряді шлюбна пара водночас уособлювала Сонце та Місяць. Народжуване внаслідок священного шлюбу дитя символізувало вже НОВИЙ СВІТ. І ось тоді починалася жорстока боротьба між минулим і майбутнім.
Надзвичайно цікавою стає поведінка батька дитини. Він, уособлюючи старий світ, прагне знищити немовля. Згадаймо, скажімо, міт про бога Крона. Той пробує відібрати у богині Реї спільних дітей (один із яких – Зевс), щоб поглинути їх і не дати утвердити епоху нової генерації. Згодом сам Зевс намагається з'їсти свого сина Аполона. Бо знає: новонароджений несе свою добу, в якій батько втратить владу.
Отже, гіпотетично повний міт про священний шлюб можна уявити так. Божества одружуються на зламі епох у передчутті скорого глобального катаклізму. Вони мають на меті народити дитину, що стане символом майбутньої епохи. Завдання матері – привести її на світ. Завдання батька, відповідального за збереження минулого – знешкодити немовля. Але дитина однак виростає і перемагає та утверджує інший космічний порядок – порядок чергової історичної епохи.
Трипільська цивілізація – колиска білої раси сформувалася після всесвітнього потопу або Понтійської катастрофи. Саме вона заклала основу українських етносів, що тут народилися після Великого Потопу в 5500-х роках до н. е. Кожен з цих українських етносів мав свою самоназву, серед яких найвідомішими є Арії, Самари, Пелазги, Кімери, Сколоти, Сармати, Анти, Руси, Козаки. ВСІ ВОНИ ПОВ’ЯЗАНІ МІЖ СОБОЮ ЯК ДІД, БАТЬКО, СИН, ВНУК, ПРАВНУК, тобто належать до того ж самого РОДУ. Ці етноси створювали українські держави: Арта-Артанія, Кімерія, Скуфія, Сарматія, Антський союз, Русь, Козацька держава.
Уявляєте, українці, скільки за ці мінімум 40 000 років наш РІД пройшов випробувань, війн, катаклізмів, які завжди супроводжують ЗМІНУ ВЕЛИКИХ КОСМІЧНИХ ЕПОХ. Але наш РІД вистояв, перемагав і створював могутні держави, пройшовши крізь тисячоліття, зберігши свій генетичний код, мову, знаки, символи, культуру, традиції, волелюбність, Духовну Силу і Мудрість.
Саме тому з покоління в покоління передається прадавня мудрість: "Козацькому роду немає переводу". УКРАЇНА БУЛА, Є І БУДЕ.
Ірина Омельченко ОМІРА