Минулого тижня краєзнавчу громадськість Кропивницького сколихнув публічний контраверсійний виступ Юрія Митрофаненка про імперскість світогляду і наукового дискурсу Володимира Ястребова. Ім’ям цього етнографа свого часу було названо обласну краєзнавчу премію (вона заснована у 1993-му році), тож чимало наших відомих краєзнавців мають цю відзнаку і заслужено пишаються нею.
Те, що Вололимир Ястребов мав імперський світогляд, ніколи не було таємницею. Уроодженець серединної росії, вихованець вищих навчальних закладів росімперії, звідки у нього могли з’явитися інші світоглядні пріорітети? Просто досі ніхто не акцентував на цьому увагу. Зосереджувались на його наукових здобутках, на великому об’ємі етнографічного матеріалу, який він збирав у нашому краї, на внеску у розвиток музейної справи.
Але як акцентує Юрій Митрофаненко, Ястребов чітко дистанціює себе від населення Єлисаветградщини, де прожив і пропрацював понад два десятиліття, він називає себе «кацапом» і підкреслює, що не вважає себе «туземцем» («туземцями» називав місцеве населення, тобто українців). В його уявленні територія України була «наполовину жидовская и польская», а українці взагалі не виокремлювалися як окремий народ, лише як частина «русского». Як педагог, він вважав своїм завданням «не давать глохнуть русскому самосознанию». А територію нашу він вважав Новоросією і насаджував цю думку у свідомість своїх учнів.
Довгий час ми не замислювались над особливістю мислення Ястребова, ставлячи на перше місце його наукові здобутки, і лише нинішня кривава війна шар за шаром знімає вторинне, показуючи суть. І вона, власне, стає головною.
Дискусія, що розгорілася у соцмережах з приводу виступу пана Юрія, врешті підштовхнула до висновку: ім’я Вололдимира Ястребова слід зняти з обласної краєзнавчої премії і надати їй ім’я історика, нашого земляка Сергія Шевченка. Це той випадок, коли не довелося довго думати і перебирати варіанти, бо приклад самовідданої праці науковця, викладача, краєзнавця Сергія Шевченка говорить сам за себе. Він – автор десятків книг і сотень публікацій з регіонального краєзнавства, власне, він єдиний з істориків відповідної кафедри педагогічного університету, хто цікавивася і глибоко досліджував регіональну історію.
Тепер слово за депутатами обласної ради. Як вони поставляться до цієї ідеї? Раніше дуже важко доводилось пробивати стереотипність їхнього мислення. Як буде цього разу?
Світлана Орел