Їм дозволили побачитись один раз за десять років совєцьких таборів. Але за умови — говорити лише російською. Вони мовчали… Це історія, яку має знати кожен українець.
Василь Барвінський — український композитор світового рівня. Його музику виконували у Відні, Парижі, США, навіть у Білому домі. Він був ректором Львівської консерваторії, визнаним генієм. Але радянська влада захотіла його знищити. Бо ворог боявся навіть української музики.
Барвінського заарештували — за український буржуазний націоналізм. Його катували, відправили до таборів Мордовії. Змушували відмовитися від своїх творів. А потім — наказали публічно спалити його музику.
Наказ виконали учні Барвінського під сильним тиском. Аби завдати подвійного болю. Музичні твори, які звучали в найкращих залах Європи — згоріли в печі.
У таборах він сидів із митрополитом Йосипом Сліпим Вони були в одному бараці в Мордовії. І знаєш, що? Їх змушували терти цеглу об цеглу, щоб нищити їхню психіку. Ці звуки мали стирати з голови музику і молитви.
Це була спроба зламати пам’ять, знищити душу.
Його дружина Наталія Пулюй-Барвінська — блискуча піаністка, донька видатного українського фізика Івана Пулюя. Вона не втекла з країни, коли коханого чоловіка забрали. Вона залишилась в Україні. Її теж репресували.
За десять років таборів їм дозволили побачитися один раз. Але — з умовою: розмовляти тільки російською. І вони мовчали. Це був не страх. Це був спротив. Мовчазний крик гідності та боротьби з режимом.
Після таборів Наталія повернулася паралізованою. Жахливі умови й тортури підірвали також і здоровʼя композитора. Після повернення він був психічно й фізично виснажений. Радянська система стерла з його життя десятиліття, а з української музики — багато його творів.
Проте навіть у ці останні п’ять років він спробував відновити деякі свої композиції з пам’яті. Це ще один прояв його величі.
Помер видатний український композитор 1963 року у Львові. Але його музика досі жива! Сьогодні вона знову лунає у найкращих світових залах. І також — в найкращих залах незалежної України — країни, про яку мріяв Барвінський, і для якої він творив!
Ця історія — не лише про минуле Бо, що робив СРСР, сьогодні повторює Росія: заборона української мови, знищення культури, ув’язнення і тортури.
Але як і тоді — ми не здамося!