Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято запроваджено у листопаді 1999 року тридцятою сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
…Скіфія – держава, яка лежала на території сучасної України між Дунаєм та Доном. Вона існувала майже тисячу років, точніше – від VII ст. до Р.Х. до IV ст. по Р.Х. Мешканців тих теренів, де зараз є Україна, довго називали скіфами (навіть і тоді, як не стало вже Скіфської держави). Візантійські історики називають давніх українців і русинів скіфами або тавро-скіфами. Чому?
За легендою, у Геракла було три сина, наймолодшого звали Скіф, і саме він успадкував від батька усю силу і міць. Очевидно, так греки пояснювали собі, чому цей народ вирізняється і відрізняється від них вищим зростом, і силою, і як воїни вони були неперевершеними. Навіть жінки, яких ті ж греки називали амазонками. Хоча вони звалися косачки. А скіфи звали себе сколотами. Тобто, люди, об'єднані в одне коло, сколочені. Мабуть, звідси і слова розкол, коли це коло розривається. Або заколот, коли щось затівається за межами цього кола. В українській мові взагалі багато слів із коренем коло. Можливо, це походить від коло Свароже? Але тут свої висновки ще мають сказати філологи.
В українській мові залишилося багато чого від скіфської мови. В інших слов'янських мовах немає тих рис та ознак, які не пов'язані з нашим ареалом – тобто, ареалом скіфським та самратським. За різними оцінками в українській мові налічується від 130 до 400 слів, які мають безпосередньо скіфське коріння. Греки взагали були впевнені, що скіфи мали власну систему письма. Вони оповідали, що скіфи писали й отримували листи, тим письмом писали свої закони.
Перше слово, яке хочеться навести – шаровари. Довгий час це слово виводили з турецької або татарської мови, але шаровари аж ніяк не турецькі чи татарські. Вперше скіфські шаровари (під назвою шарабара або шаробара) згадуються в творах ґрецького поета Антифана в IV ст. до Р.Х. Він писав, що шаробари носять усі скіфи, й тому народові взагалі властивим є широкий, вільний одяг. Взагалі таки широкі штани були притаманні також ще сарматам, бо що вони, що скіфи – то є вершники, а такий одяг є дуже зручним для їзди верхи.
Друге цікаве слово – скіл (род. в. скола), тобто сокіл, сокола. Як ви можете помітити, скіфській мові, як і українській, є притаманним ікавізм, тобто перехід голосних звуків [o] і [е] у закритих складах у [i]. Сокіл – сокОла, скіл – скОла. Це явище зустрічається тільки в українській мові, а також в деяких словацьких діалектах, і більше ніде.
Третє слово – сукара або сокара або сагарі, тобто сокира. Скіфська сокара дуже нагадує гуцульські сокири-бартки, які зберіглися й до нашого часу, й були дуже розповсюдженими практично по всій території Скіфії. На будь-якій ґрецькій вазі, на якій зображено скіфів, можна побачити цю сокару. Також зображення цієї сокири було розміщене на скіфських монетах, які карбувалися в Ольвії (неподалік нинішнього Миколаєва).
Четверте слово – пата або бата, тобто батько. Цим словом позначали не тільки батька, воно ще було чимось на кшталт позначення правителів. Наприклад, ім'я скіфського правителя Ареапата – це батько Ареа.
П'яте – брама. Бра– це скіфсько-сарматській корінь, що означає розширювати, збільшувати, розгортати, розчиняти. Тут навіть не треба детальних пояснень чи аналізів, бо українська мова й дотепер має солово брама, тобто ворота.
Ще одне слово – страва. І звучить воно так само, як і українське, й має те ж саме значення – це, власне, страва. Це слово ендемічне для української мови, бо не зустрічається більше ніде в межах слов'янського ареалу.
Меда/мада – мед. Просто мед. І фонетика, й значення цього слова не змінилися в нашій мові прогягом майже двох тисяч років.
Слова мед і страва цитуються готським істориком V ст. Йорданом, який описував похорон короля Атіли.
Також в описах зброї скіфів згадується сулиця — метальна зброя, полегшений та зумисне збалансований для метання спис. На Русі така зброя з тою ж самою назвою існувала аж до моменту появи тут вогнепальної зброї.
Наступне слово – гармидар, означало сваритися, лаятися. Українською мовою слово гармидер зараз означає відсутність або порушення порядку де-небудь, брак будь-якого ладу. І фонетика, й значення є дуже подібними.
Слово варта – воїн, який чатує, вартує, охороняє. Означає те ж саме, що слово вартовий в сучасній українській мові. Так само слово чаті – означало практично те ж саме, що сучасне українське слово чати.
Скіфські слова Mata, Pramata, Tata, Pratata, Brata – є практично ідетичними українським словам, або мають зрозумілий зміст: Мати, Прамати (Бабця), Тато, Пратато (Дідо), Брат
Взагалі, українські військові терміни мають багато скіфських коренів. Сатака – здобич. Звідси виводять атака. Слово крам – і фонетика, й значення цього слова є тими ж самими, як і в сучасній українській мові. Базага (базака) = Базікати. Бага – той, хто дає благо. Бог. Бариса або бориса – битися, боротися. Річка Дніпро називалася в ті часи Бористен (Бористан) – річка, яка бореться. Згідно з деякими припущеннями її так називали з огляду на бурхливі потоки на порогах, де річка ніби боролася, проривалася крізь каміння.
Жахойя – жахи. Коло – власне, те ж саме, що в сучасній українській мові. Джупан – начальник. Арабські історики фіксують, що воєначальник у русів VIII-X ст. називався жупан. Жупан вирізнявся особливим багатим одягом. Традиційний багатий одяг начальника в Україні називався жупан аж до кінця ХІХ ст. Джура – молодий воїн, учень. Що цікаво – практично всі слова з дж/дз мають скіфське коріння.
Також особливістю скіфської мови є фрикативне г – оце саме українське м'яке г, на відміну від твердого ґ. А ще у скіфів не було звука ф, вони замінювали його дифтонґом хв. Ця ж риса притаманна й українській мові.
І ще невеличка добірка скіфських слів, які й зараз існують в українській мові практично без змін: коваль, терези, кут, дбати, бачити, тривати, жвавий, почвара, кат, хата.
Ірина Паламарчук
А тим часом Кропивницька міська рада нещодавно прийняла комплексну програму розвитку та функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя Кропивницької міської територіальної громади на 2025-2030 роки. Начальниця управління культури і туризму Ганна Назарець повідомила, що метою Програми є зміцнення державного статусу української мови, створення належних умов та дієвих механізмів для її захисту, розвитку, популяризації і розширення сфери функціонування української мови, виховання шанобливого ставлення до неї, формування патріотизму у кропивничан; створення оптимальних умов для реалізації конституційних гарантій на вільне функціонування української мови в Кропивницькій міській територіальній громаді, поступову зміну усвідомлення важливості опанування української мови, розширення сфери вживання державної мови, виховання любові, поваги до неї в жителів міста, визначення стратегічних пріоритетів і орієнтирів у подоланні деформації національного мовно-культурного та мовно-інформаційного простору, зміни в місті інформаційного середовища на користь державної мови.
На жаль, за цими пишними словами мало конкретики. Сам текст програми на сайті знайти не вдалося. З виступу начальниці можна сподіватися на відкриття мережі курсів з вивчення української мови, в тому числі дистанційних та онлайн-курсів; подальшу підтримку книговидавничої справи в місті, зокрема видання книг українською мовою, у тому числі поповнення бібліотечних фондів україномовною літературою.
Усе інше – загальні слова. Та навіть і ці твердження потребують конкретизації: де і коли запрацюють курси, кого залучатимуть до викладання, чи досліджувалась потреба у таких курсах, як оплачуватиметься праця викладачів. Щодо підтримки книговидання, запитань не менше. Ініцаторкою розробки програми вказана депутатка Наталія Чередниченко. Але чи залучались до розробки громадські організації, які десятиліттями працюють для збереження і розвитку української мови? Адже саме вони можуть запропонувати багато конкретних проєктів, які могли б стати справді ефективними.
Чи ця програма приймалась просто заради пишних слів?