Із 16 липня згідно із законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у держслужбовців перевірятимуть рівень володіння державною мовою, а всі розважальні заходи та іноземні фільми мають бути українською. Іноземні студенти також будуть навчатися не російською, а українською.
Ми дуже довго говоримо про необхідність запровадження української мови … в Україні. Навіть звучить анекдотично. Але ж реальність досі сумна. Переконуємо, вмовляємо, пишемо, просимо, а значній частині наших співвітчизників – як горохом об стіну. Давно пора вже в Україні брати на озброєння американську практику, яка працює безвідмовно. І при цьому ніхто нікого не просить, і тим більше не примушує. Усе до неможливості демократично.
Пару місяців тому у Львові гостював мій товариш, який вже більше 15 років проживає у США. Звичайно, при зустрічі – пляшка й розмови про "Як там у вас? А от у нас". Однією з тем було про наших сучасних емігрантів, як вони приживаються, працюють. І, звичайно, про вивчення мови. Товариш сказав, що в США створюють умови для її вивчення, але ніхто не переймається, як ти використовуєш це право. Дотепер є багато таких, які ледь не з гордістю заявляють: "Ми в Америку не ходимо". Він розповів кілька історій, які мені видалися дуже показовими в підходах США до мови.
1. Прийшов до товариша знайомий з Івано-Франківська, який вже пару років працює далекобійником. Показує сповіщення, суть якого: "No communication – 1000$". Розповідає, що десь в Неваді його зупинила поліція, щось питала. Порозумітись він з ними не зміг і вони його відпустили. "Вони ж мене відпустили, ніякого протоколу не складали. Якого милого вони від мене хочуть?". Довелося пояснювати тумакові, що поліцейським у США глибоко пофіг твої проблеми. Вони тебе спинили, поставили кілька запитань, не змогли порозумітися й прислали штраф за те, що ти не співпрацював з поліцією. А знав би мову – все могло би обійтися простою розмовою чи невеличким штрафом. А от відмова від співпраці – це вже серйозніше. Плати 1000$.
2. Передзвонив до товариша знайомий і попросив його поїхати в порт і допомогти із завантаженням автомобілів (він їх відправляє в Україну) на корабель, бо там якісь проблеми з митницею. Приїхав він у порт і з’ясовує, що один з перегонщиків а/м не знає мови. Митник, переглядаючи документи, його щось запитав, а той не зміг відповісти. В результаті, автомобіль відставили "до вияснення". В усьому товариш розібрався, машину завантажили, а дилер отримав штраф: по 350$/год. за затримку завантаження десь за 5 годин і "no communication – 1000$". Суть: можеш не вчити мову, але плати щоразу.
3. Повчальна історія про Ізраїль. Вирішив один емігрант відвідати землю обітованну. Два тижні він відвідував родичів і ходив по святих місцях. А при вильоті сталася пригода. Американці в аеропорту мають свою додаткову зону безпеки, де окремо перевіряють пасажирів, які летять у США шляхом співбесіди. Вони запитують: які місця відвідував, у яких готелях проживав, у яких людей гостив, що купував..., звіряючись з даними комп'ютера. Турист, не знаючи англійської, почав говорити російською, на що одразу отримав відповідь на "могучем": " У вас американские документы и с этого момента мы будем общаться только на английском!!!". З горем пополам той відповів на якійсь запитання, його пропустили на посадку з напуттям : "Мы могли бы вас не пустить на посадку и продолжить разбирательство, но уже с полицией. Учите язык страны пребывания".
А може і нам треба перестати перейматися проблемами громадян, які не знають мову, і трактувати це як НЕБАЖАННЯ СПІВПРАЦІ з владою та просто штрафувати? А може товари та послуги, які надаються на іноземній мові слід трактувати як "браковані" із забороною доступу на ринок України? Головне – правильне трактування правопорушення.
Один рік жорсткого застосування такої практики і всі мовні проблеми зникнуть як роса на сонці!
P.S. Якщо комусь історії видадуться неймовірними, то зазначу, що у рік таким чином в США штрафують близько 30 тисяч осіб.
Яромир Самагальський, Форпост