Давно мене зацікавила ось ця світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили, досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.
Ще раніше вдалось знайти в реєстрі УСС, який зберігався у архіві НТШ, згадку про січового стрільця Йосипа Литвака. Але без облікової картки до якої було там посилання. Прізвище одне й те ж, але імена – різні. Тому продовжував пошуки. І от недавно пощастило – вдалось відшукати у Центральному історичному архіві некролог про загиблого січового стрільця Осипа Литвака, якого побратими поховали на єврейському кладовищі.
Виявилось, що перший єврей-доброволець, який загинув за Україну у модерну епоху був не галичанином, як абсолютна більшість його побратимів-українців в УСС. В некролозі, створеному на основі стрілецької облікової картки, зазначається – народився він у 1898 році на Волині. У місті Володимирі-Волинському, яке тоді перебувало в складі московської імперії. За фахом Осип Литвак був кравцем. Коли у 1916 році на звільнену від московської влади Волинь прийшли січові стрільці, то почали розгортати там українське шкільництво для діток. І зустріли цього волинського єврея, який вирішив, що його покликання – боротись за кращу долю українського народу в складі УСС. Що євреї загалом, що українці з Волині м’яко кажучи не спішили в той час долучатись добровольцями до українського легіону в складі австро-угорської армії.
А єврей Литвак був одним з перших. Зрозумів суть визвольної боротьби українського народу краще за багатьох своїх однолітків-українців в оточенні яких виростав на Волині. Та за багатьох своїх одновірців (відомо, що в УСС було ще шестеро євреїв-галичан, а загалом у легіоні було 0,25% «віри мойсеєвої» від загального складу добровольців). Так 9 березня 1916 року Осип став добровольцем УСС. Можливо ще був неповнолітнім і мав, як багато інших січових стрільців, лише 17 років (дату народження встановити ще не вдалось, щоб це ствердити).
У той час УСС стояли на фронтових позиціях біля Бережан на сучасній Тернопільщині. Рівно через пів року після свого зголошення Литвак «помер наслідком рани в груди». Тобто був поранений, можливо в боях на горі Лисоні. І від отриманої травми закінчив своє земне життя в одному із шпиталів поблизу фронту. Січові Стрільці поховали свого побратима-єврея «в Рогатині на жидівському кладовищі».
Похорони здійснено з великими почестями. В некролозі зазначалось: «Сотня стрільців, офіцирський корпус і музика відпроводили його на вічний спочинок, далеко від рідної української Волині».
Наша честь вимагає від нас пам’ятати про кожного загиблого в боротьбі за Україну. Сподіваюсь, що колись вдасться знайти більше інформації про Осипа Литвака, його дитинство і юність на Волині. Можливо й могилу. І пам’ять про цього українського Героя буде вічною. Слава Україні!