Безжальна війна гучно загрюкала й у двері моєї рідні... Сьогодні нам на голову звалилася непрохана трагічна звістка: на херсонських теренах геройськи загинув 53-річний житель м.Новоукраїнки, наш дорогий Син... Батько... Чоловік... Брат... Племінник... Гапоненко Станіслав Анатолійович.
Життя його було пов’язане із роботою на землі; останнім часом працював у новоукраїнському сільгосптоваристві "Лан". Коли почалося широкомасштабне вторгнення, Станіслав ледь не одразу опинився у військкоматі. Невдовзі до нього приєднався і син Артем... Батько-Син служили майже пліч-о-пліч, оберігаючи як неньку Україну, так ніби і один одного від непоправного.
І ось... Довелося Синові виконувати найважчу у його житті місію: першому сповіщати рідним та близьким лиху звістку....При виконанні бойового завдання, поряд, де влучив ворожий снаряд, було з десяток наших хлопців, але троє з них розпрощалися з життям... Серед них був і батько Артема...
А тільки-тільки один із синів ощасливив його онуком...
Вічна слава й світла пам’ять, дорогий-рідний наш, Станіславе.
Анатолій Безтака