Чому співали колядки, їли кутю, вшановували Дідуха та запалювали вогнища під кінець грудня ? "Сонце – на літо, зима – на морози... "– саме праукраїнські народнi звичаї, традиції та обряди у дні зимового Сонцестояння майже повністю збереглися до наших часів. Правда, у зміненій інтерпретації, бо на українських землях традиційними були колись зовсім інші образи та персонажі.
Для наших пращурів-землеробів, які залежали від природних циклів, зимове відродження Сонця було величною подією, бо саме прадавні боги зимового періоду народжувались під час зимового сонцестояння.
20 грудня у стародавніх слов'ян було останнім днем осені. Наступний день – Корочун, найкоротший у році, починає астрономічну зиму. Зранку 21 грудня (22 – перед високосним роком), з початком зимового Сонцестояння йде відлік трьох днів до Сонячного Різдва. Це найкоротший день та найдовша ніч Корочуна у році.
Триденне завмирання Сонця і наступне його народження святкувалося як Свято народження молодого Сонця – Різдво Коляди (Коло Дара, Колядень).
З дня зимового сонцестояння починали співати колядки – величальні пісні українських хліборобів. Переодягалися (виряджалися) в шкіри реальних та міфічних тварин й від хати до хати ходили колядники – молоді хлопці, які співали обрядові пісні з побажаннями благополуччя.
Люди всіляко допомагали сонцю перемогти темряву: розпалювали багаття, котили палаючі колеса, будинки прикрашали ялиновими гілками й пекли обрядовий хліб у формі сонця.
Особливою владою наділялися в цей час темні сили, які, за повір'ями, підступали особливо близько до світу живих.
Коляда ще занадто слабкий, і йому треба кілька днів, щоб набратися сил і протистояти своєму головному опоненту – богу нижнього світу, повелителю зими, холоду і смерті – Карачуну. Вважалося, що остання битва відбувається через три дні після Різдва Нового Сонця – 25 грудня. Напередодні до хати заносили Дідуха:"Дідух до хати – біда з хати !"
Разом із житнім снопом – Дідухом, входять до нашої оселі дух поля, дух Сонця та душі померлих родичів, які оберігають земне життя.
На столі дванадцять страв — за числом місяців року. Кутя символізувала родючість, постійність і круговорот життя, тобто фактичне безсмертя або переродження душі.
Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі і промовляє: «Дідів кутею пом'яніте... "
Старе сонце вмирає, а нове народжується – так і кожна людина саме в ці дні може народитися для нового життя...
Важливо знати: Різдво Сонця – свято виникло ще у трипільців – в V тис. до н.е., в часи існування Сонцеподібної Аратти.
Олег Івасенко, Джерела Дивосвіту