Ті, хто знищують наші енергетичні об’єкти, приречені! Маючи перший фах електромонтера, знаю, що кажу.
Пам‘ятаєте яскраві попереджувальні плакати на трансформаторних будках? Вишкірений череп і грізна засторога: «Не влізай! Уб‘є!» Лаконічно і зрозуміло. Тому нормальні люди, окрім електриків, ніколи не лізли туди. На це могли зважитися тільки дуже напідпитку або взагалі без мізків. Або й те й інше, як у теперішніх обстрілах російськими нелюдами ГЕС, ТЕЦ чи АЕС.
Наведу приклад зі своєї практики ігнорування отого застереження: «Не влізай!»
Темної ночі мене викликали на роботу, бо на фермі бригади №1 зникло світло у сараї, де утримувалися бики. По дорозі дізнався: є потерпілі.
Що сталося? Поки сторожі спали, один із биків, якось відв’язався і пішов гуляти сараєм. На волі роги у нього стали чухатися дужче і він навіщось вдарив ними у дерев’яні двері до кімнатки, де стояв електричний розподільник з рубильником. Це велика металева шафа, двері якої відчиняються спеціальним ключем.
Ага: звісно, там теж усіх, які не електрики, лякав стандартний череп і оте куце: «Уб‘є!» Та бик не усі! Він дужий! У нього нарешті є роги! Нерозумна тварина почала бикувати. Тобто навіщось била рогами у металеві двері. І робила це вперто та дужче й дужче. Бо, повторюю, засув там був досить надійний.
Нарешті двері не витримали цього натиску і відчинилися. А агресивний бик продовжував свою атаку тепер прямо на 380 вольт… Після замикання світло в сараї різко зникло, а великий і дужий представник ВРХ так і залишився лежати біля цього щита.
Звісно, шукати якусь логіку у нерозумної і тому загиблої тварини, річ марна. А те, що нині щось подібне коять рашисти з електричним господарством України, є НП світового масштабу. Проте фінал, немає сумніву, буде подібний до отого випадку на колгоспній фермі. Бо кремль діє точнісінько, як примітивна дужа і обмежена тварина: сила і роги (ракети) поки ще є, а розум, то зайве. Ті, хто опустилися до війни з трансформаторами та іншим обладнанням, приречені самогубці.
Світла нам усім і тепла! А здичавілих орків жде біда!
Павло Кущ